Проповідь в неділю м'ясопусну, про Страшний Суд

Преподобний Максим Сповідник говорить: "Немає нічого страшнішого, ніж думка про смерть і дивовижнішого, ніж пам’ять про Бога", пояснюючи, що пам’ять про смерть, поєднуючись з пам’яттю про Бога, дарує людині сили для життя у Христі Ісусі. Адже думки про смерть породжують в душі “спасительну скорботу”, а думки про Бога – "благодатну радість".

Возлюблені у Христі, всі ми створені Богом для життя вічного, і нехай ніхто не сумує, коли чує слово "смерть". Адже це неминуча данина нашому тлінню, котру приносять всі, що приходять на цей світ – і праведні, і грішні. Лише з різним духовним настроєм: праведники радіють в смертну годину, бо йдуть до Того, до Кого прагнули все своє життя, заради Кого терпіли спокуси та різні випробовування. А грішники відчувають нестерпний біль, бо їхньому духовному зору відкривається їх правдива загробна доля, вид страшних демонів, що стоять поруч, з нетерпінням очікуючи душу, яка прожила життя земне згідно їхньої злої волі, а не благої волі Христа-Бога і Святої Церкви Його, а також тверде усвідомлення невідворотності покарання. Коли це вже є неминучим, то нам, людям, розумним істотам, належить правильно підготуватись до смерті. Знайте, що Суд Божий страшним мав би бути не для нас, дітей Божих, яким Господь уготував долю у Своєму Небесному Царстві, "у місці світлім, квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання", а для "диявола та слуг його". (Мф., XXV, 41)

Господь є найвищим мірилом чоловіколюбства, тому і розкрив для нас все необхідне для усвідомлення, що кара за гріх є невідворотною, а саме – мука вічна. А ми часто виявляємо нерозумну впертість, кажучи: "Так, сказав Христос про те, що за всілякі неправедні діяння я буду покараний, а все ж, можливо, якось обмине мене ця доля?", або: "Христос є Любов, тому Він не може допустити вічності у муках!". При цьому, зауважмо, такі думки є в кожного з нас, а значить джерело цих думок не людина, а диявол, котрий не хоче сам у вічності терзатись та мучитись за свій гріх. Святитель Іоанн Золотоустий повчає: "Нехай ніхто не думає, що Господь просто так погрожує людині про Страшний Суд та вічність без Нього. Не сумніваймось, саме так і буде, а хто сумнівається, то це від злоначальника – диявола, який дає шкідливий та поганий дар оманливої надії, що робить нас недбайливими в ділах доброчесності".

Церква Христова, закликаючи мати постійну пам’ять про смерть, не говорить не любити це життя, а, навпаки, вчить його любити, дотримуючись заповідей Божих, виправляти себе та жити благочестиво. Будьмо розумними, не опираймось в думках своїх смерті, Суду, вічності та промислу Божому, а опираймось тому, що ми можемо змінити – своєму гріховному способу життя. Не біймося смерті, бо вона приведе нас до тіснішого єднання з Христом-Богом, Його та нашою Пресвятою і Преблагословенною Матір’ю, святими та ангелами, які люблять нас та допомагають нам. Біймося чинити гріх, який віддаляє нас від Бога, який ранить нашу душу та ослаблює наші духовні сили. Не забуваймо слова преподобного Ісаака Сиріна: "Пам’ять про смерть – це найкращі кайдани для членів нашого тіла, ця пам’ять стримує їх від гріха". Коли послухаємось голосу Церкви та святих її, здобудемо велику користь душі своїй, якщо ні – загинемо. Амінь!

Ієрей Василій Горгут


Pоздрукувати матеріал