Проповідь Святійшого Патріарха Філарета в неділю 2-гу після П’ятидесятниці, всіх святих землі Української

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Ваші Преосвященства!

Всечесні отці!

Дорогі браття і сестри!

Минулої неділі Православна Церква звершувала пам'ять усіх святих. Сьогодні Українська Церква святкує пам’ять українських святих. Хто ж належить до українських святих? Звичайно, ми назвемо насамперед апостола Андрія Первозваного, який проповідував Євангеліє на нашій землі. До українських святих належать кримські мученики і, звичайно, ми назвемо і великого князя Володимира, і велику княгиню Ольгу, і святого Київського князя Оскольда, і святителів Михаїла та Іларіона, і преподобних Києво-Печерських, і святителя Петра Могилу, святителя Іова, преподобного Амфілохія і, звичайно, преподобного Іова Почаївського.

Але хіба тільки ті святі, кого Церква згадує у своїх молитвах? Якби це було так, то дуже бідними виявилися би плоди Святого Духа. Тому до святих належать не тільки ті постаті, імена яких уміщені в календар і яким Церква звершує богослужіння. До святих належать усі християни, які ввійшли у Царство Небесне! Всі, кого Господь прийняв у Царство Небесне, всі вони є святими! Чому ті, кого Господь прийняв у Царство Небесне, є святі? А тому, що в Царстві Небесному не святого, бути не може. Згадайте притчу Ісуса Христа про весільну вечерю, на яку прийшов один чоловіка у не весільному одязі. До цього чоловіка господар сказав: як ти сюди потрапив, не маючи весільної одежі? (пор. Мф. 22:12) Тобто: як ти, будучи грішником, опинився в Царстві Небесному? Це означає, що ніякий грішник у Царство Небесне не потрапить!

А хто ж тоді належить до цих святих, які в Царстві Небесному? Насамперед ті, які мають віру правдиву, православну віру у Святу Тройцю і нашого Спасителя. По-друге, це ті, які виконують заповіді Божі і, насамперед, заповідь любові до Бога і до ближнього. І по-третє, це ті, кому Господь простив гріхи. Ось, якщо Господь простив гріхи, то та людина входить у Царство Небесне. А як вона ввійшла в Царство Небесне, то вона і свята! І тому в Царстві Небесному безліч святих, і наші предки теж увійшли в Царство Небесне і належать до собору святих. Тому Церква закликає кожного з нас: хочете ввійти в Царство Небесне - майте віру і майте любов! І якщо ми маємо віру і маємо любов і якщо Господь простить нам гріхи, то ми можемо, сподіваючись на милість Божу, ввійти в Царство Небесне і теж бути святими.

Ось ви зверніться кожний до себе: хочете ввійти в Царство Небесне чи не хочете? І кожен скаже: я хочу ввійти в Царство Небесне! А якщо ти хочеш, то можеш ти ввійти чи не можеш? Можеш увійти! А що для цього потрібно? А для цього потрібно мати віру! Але не таку віру в Бога, яку мав Адам, бо Адам дияволу повірив, а Богові не повірив. Тому нам насамперед треба мати віру. Але яку віру? Тільки що існує Бог? Це віра мертва! А якщо віра мертва, то людина мертвою вірою в Царство Боже не ввійде. Треба мати живу віру. А яка це жива віра? А жива віра це та, яка рухає нами, коли ми діємо у своєму житті під впливом нашої віри, і наша віра, жива, виявляється любов’ю. Тому Господь і сказав, що найбільшою заповіддю є любов до Бога і любов до ближнього.

Цією любов’ю - до Бога і ближнього, - наш народ жив і живе. Ми сьогодні згадуємо українське козацтво, яке на цьому місці поклало свої душі за нашу віру і за нашу землю, за нашу Батьківщину. Ось ці козаки, які лежать тут, мали вони віру чи не мали? І ніхто з нас не скаже, що козаки, які загинули тут, не мали віри, бо вони за віру православну боролися! Мали вони любов? Якби не мали любові, то життя свої не віддали б. А Христос, як сказав? Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх (Ін. 15:13). Вони віддали життя свої за свій народ? Віддали! Значить, любили! Тож єдиною перешкодою для входження в Царство Небесне є гріхи: наші і наших предків. Якщо ж Господь, за молитвами Церкви, простив їм гріхи, то вони святі. І пам'ять їх сьогодні ми звершуємо як святих.

Це було в історії. А тепер, у наш час, благодать Святого Духа діє чи не діє? Дорогі браття і сестри, діє та ще й як діє! Згадайте часи безбожного атеїзму: який був тиск на народ, як людей примушували відрікатися від Бога, не вірити в інше життя, не вірити Церкві. Але ж Церква збереглась! Яким чином? Благодаттю Святого Духа, Який діяв невидимо! Бо, як Бог невидимий, так і благодать Святого Духа невидима. Багато хто з людей невіруючих каже: якщо Бог невидимий, то може Його зовсім нема? Якщо і благодать невидима, то може її також нема? Якщо так розмірковувати, то скажіть, а любов видима? Ви можете любов бачить? Не можете любові бачити! А хто з нас скаже, що любові нема? Ніхто не скаже, що любові нема, хоча й вона невидима. Тобто і невидиме є реальним!

Ця невидима любов, яка спонукається благодаттю Святого Духа, діяла і в часи атеїзму і діє зараз. Ви подивіться: йде війна, і молоді люди, і люди похилого віку ідуть на Донбас навіть добровільно! Якою силою вони рухаються в цьому напрямку? Вони рухаються Божественною благодаттю і любов’ю до своєї Батьківщини. Бо якби вони не любили Україну, то життя за Україну не віддавали би. А скільки вже українців віддали свої життя за волю України? Багато! І ще багато віддадуть як доказ того, що вони палають любов’ю до своєї землі, до своєї сім’ї, до свого народу.

Тому, згадуючи козаків, які загинули за Україну на цьому місці, ми також вшановуємо і пам'ять тих, хто загинув на Донбасі, і молимося за тих, хто нині захищає нашу землю від агресора.

Виникає питання: так хто ж у цій війні переможе? Агресор переможе чи жертва агресії переможе? Переможе той, із ким Бог! Той і переможе. А з ким Бог: з правдою чи з неправдою Бог? Ніхто не скаже, що Бог із неправдою, ніхто не скаже, що Бог зі злом, а скажуть, що Бог там, де є правда, і там, де є добро. Там є Бог! А там, де нема правди, де нема добра, там і Бога нема. А якщо Бога нема, то хіба може агресор, не маючи Бога, перемогти? Ніколи! Зброя не завжди перемагає. Згадайте Другу світову війну. Як озброєний був Гітлер, але ж він був фашистом, людиноненависником, знищував людей у газових камерах і, хоч мав велику зброю, а чим закінчив? Закінчив самогубством, бо сам себе вбив. Так і нинішній агресор, його кінець буде таким же, він буде переможений, переможений Богом, тому що правди там нема!

Тому ми повинні бути переконані в тому, що перемога буде нашою, бо з нами правда. А підтвердженням нашої правди є те, що ми зброю свою ядерну віддали. А відали чому? Бо ми миролюбива країна. Україна ніколи в історії не захоплювала чужих територій. Чому не захоплювала? Тому що миролюбива. Але свою землю вона любила завжди і доказом є козаки, які лежать у цій священній землі.

Тому і нині, будучи миролюбивою країною, ми свідчимо що правда з нами. І тому переконані, що з нами буде перемога, бо з нами Бог! І будемо, дорогі браття і сестри, молитися до всіх українських святих, щоби вони допомогли нам, як допомагали нам в історії, і особливо Божа Матір. Тому український народ і так по-особливому шанує Божу Матір, і тому на нашій українській землі так багато храмів на честь Покрови Божої Матері.

Нехай же Божа Матір разом з усіма українськими святими молиться за нас, щоби Господь послав нашому народу і нашій країні мир і злагоду. Йому слава на віки віків. Амінь!

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

(проповідь виголошена після Божественної Літургії під час щорічного поминального богослужіння за полеглими на полі Берестецької битви козаками і селянами у Свято-Георгіївському монастирі на Козацьких могилах в неділю 2-гу після П’ятидесятниці, всіх святих землі Української, 14 червня 2015 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал