Проповідь Святійшого Патріарха Філарета у неділю 7-му після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри! За кожною Божественною Літургією Свята Церква пропонує до нашої уваги уривки з апостольських послань і Євангелія для того, щоби навчити нас божественних постанов і в такий спосіб подати нам джерело втіхи у труднощах і скорботах, викриття наших гріхів і недоліків, зміцнення нашої віри; щоб ми не були неуками у християнському вченні і за словами апостола Петра могли дати відповідь світу про наше уповання (пор. 1 Пет. 3:15).

Сьогодні було прочитано Євангельський уривок від апостола Матфея про зцілення Ісусом Христом двох сліпців за їх віру і біснуватого німого. “Помилуй нас!”, – кричали два сліпці. Вони визнавали, що Ісус є обіцяний світу Месія, Цар і Спаситель. Більше того, вони підійшли до Нього з твердим наміром не відступати, поки не отримають зцілення. Щоби виявити перед народом велику віру сліпців, Господь запитав їх, ніби не знаючи, чи вірують вони, чи не вірують, що Він може їх зцілити. Сліпці відповіли: так, Господи! Тобто: хочемо і віримо, що можеш це зробить! І тоді Господь, щоби показати всім, що для віруючого немає нічого неможливого, доторкнувся до їхніх очей і сказав: по вірі вашій нехай буде вам. І відкрились очі їх, і вони побачили світло, і з великою радістю прославляли Ісуса Христа по всій тій землі.

Коли ж відступили колишні сліпці, до Ісуса Христа привели німого біснуватого. І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів (Мф. 9:33-34).

Дорогі браття і сестри! Як ви бачите, юдеї по-різному відносились до чудес Ісуса Христа: одні дивувались ділам Ісуса Христа і говорили, що нічого подібного не було в Ізраїлі, і тим самим свідчили про віру, яка народжувалась в їхніх серцях, а інші рішуче відкидали її – дивлячись, не бачили, і слухаючи, не чули, і не розуміли (пор. Мф. 13:13).

Діла Ісуса Христа без сумніву чудесні і свідчили про Його Божество, але невіруючі юдеї пояснювали і зцілення сліпців, і вигнання біса із німого чоловіка тим, що Господь все це робив силою князя бісівського. Згадаймо, як пояснювали народу начальники юдейські Воскресіння Господа Ісуса Христа! Вони підкупили сторожу і просили їх говорити людям неправду, що, коли вони спали, ученики вкрали мертве тіло Ісуса Христа. Книжники і фарисеї знали, що Христос воскрес, але не хотіли вірити у це. Ті ж самі фарисеї бачили своїми очима, що сліпці прозріли за одним лише словом Ісуса Христа, чули що й німий заговорив після вигнання з нього біса, і все одно не хотіли вірити, що Ісус Христос є Син Божий.

Деякі наші сучасники говорять: якби ми побачили такі чудеса, які творив Ісус Христос, то увірували б. Це неправда! У притчі про багача і Лазаря Господь сказав такі слова: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять (Лк. 16:31). Тому то ці люди, які думають або просто говорять, що, якби вони бачили великі чудеса, то увірували б, перебувають в омані і говорять неправду. Не увірували б вони!

Коли невіруючий у Воскресіння Христове апостол Фома після доторкання до тіла Ісуса Христа увірував, то вигукнув: Господь мій і Бог мій! (Ін. 20:28) На таке сповідування віри Господь відповів: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували (Ін. 20:29). З цього треба кожному із нас зробити такий висновок: незалежно від того бачила людина чудеса Божі, чи не бачила, чи жила вона у час земного життя Ісуса Христа, чи не жила, а віра – це дар Божий; Господь пропонує цей дар кожній людині, пропонує у всі часи, і від нас, людей, залежить, чи цей дар ми приймемо, чи відкинемо.

Історія сліпців і біснуватого німого свідчить, що вони прийняли цей дар, а фарисеї відкинули. Фарисеї, як це робить і кожний невіруючий, знайшли виправдання своєму невір’ю. Кожне виправдання невір’я буває неправдивим і фальшивим. Це сумне явище. Уперте невір’я свідчить про закостенілість у неправді й омані. Це підтверджують і наведені приклади з Євангелія, бо Сам Ісус Христос свідчить про те, що такі люди не сприймають істину і всіляко протистоять їй; вони настільки вперті у своїй неправді, що не хочуть сприйнять правди.

У чому причина цього протидійства? Ніби відповідаючи на це запитання, Христос Спаситель сказав вже згадані слова: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять. Іншими словами причина полягає у бездуховності й аморальності. Проявом цього стану є осліплення якою-небудь пристрастю, яким-небудь гріхом: чи то користолюбством, чи владолюбством, чи гордістю і марнославством, чи якимось іншим пороком. А пороки затьмарюють розум людини і роблять серце жорстоким. Люди у такому стані спочатку не хочуть поступиться істині, а потім ця непоступливість укоріняється і стає твердою і міцною, як камінь.

Все земне життя Христа Спасителя показує, як книжники юдейські і фарисеї любили славу, любили прославлення їх у народі і ненавиділи Ісуса Христа тільки за те, що народ вірував у Нього, а вони через це позбавлялись слави і шанування. Вони боялись, що всі люди підуть за Ісусом Христом, а їх залишать. І апостол Павло, характеризуючи різних учителів і єритиків, завжди підкреслював, що вони йдуть дорогою Валаама, тобто користолюбства; вони горді і зарозумілі, хоч і мають благочестивий вигляд; вони хочуть бути вчителями інших, але не розуміють самі того, що вони говорять.

Подумайте, дорогі брати і сестри, чи не розрахунок примушує нас обманювать і говорити неправду? Вдумайтеся! Ми часто говоримо неправду з певних меркантильних міркувань. Хіба самолюбство не підбурює нас іноді говорити не те, що є насправді? Саме перебування у пристрастях і пороки наші є причиною того, що ми часто протистоїмо правді, і доказом цього є те, що робиться сьогодні в Україні, що робиться Росією щодо України. Ви бачите, яка неправда?! Воюють, зброю поставляють, людей поставляють, а кажуть: ми не воюємо, і таким чином на чорне говорять, що воно біле.

Усе це підтверджує й апостол Павло, коли говорить, що душевна людина, тобто плотська, яка ходить у пороках, не сприймає того, що від Духа Божого, не сприймає істину, для неї це юродство і вона не може цього розуміти.

Дорогі браття і сестри! Будемо просить Господа нашого Ісуса Христа, щоби Він зцілив і утвердив нашу віру, щоби вона була подібною до віри тих сліпців, які у простоті серця отримали від Спасителя те, чого вони просили. Не будемо противитися істині, а любитимемо правду, щоби нам не опинитися разом із книжниками і фарисеями. А якщо будемо вірити, то буде нам за словом Господнім: для віруючого все можливо.

Будемо вірити у нашу перемогу і ця перемога буде, а якщо не будемо вірити і боротись самі зі собою, то тоді не буде ніякої перемоги, тому що віри нема, а віра робить все можливим. Тому нехай Господь наш Ісус Христос допомагає всім нам, по-перше, отримати цю перемогу, а по-друге і головне – досягнути вічного і блаженного життя. Йому слава навіки віків. Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва у неділю 7-му після П’ятидесятниці, 27 липня 2014 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал