Проповідь Святійшого Патіарха Філарета у день покладення пояса Пресвятої Богородиці після Літургії на цілющому джерелі присілка Заглина

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри! Вітаю всіх вас із сьогоднішнім святом – святом Покладення пояса Божої Матері.

Це свято засвідчує обіцянку Господа Ісуса Христа при Вознесінні на небо перебувати зі Своєю Церквою до кінця віку. Господь не залишає нас. Такі і Божа Мати, наслідуючи Свого Сина, не залишає християнський рід Свого заступництва.

Саме тому, у свій час, Вона являється у тих чи інших місцях і залишає видимі сліди Свого заступництва. На цьому місці колись у давнину Вона теж явилась і освятила це місце і це джерело. Тому то ми і збираємось кожного року у цей день тут – у пам’ять явлення Божої Матері на цьому святому місці.

Треба сказать, що Божа Мати Своїми чудотворними іконами і цілющими джерелами на Україні свідчить про те, що Вона є Покровителькою нашої землі, і тому ми повинні шанувати Її і через Неї прославляти Господа нашого Ісуса Христа.

Ми віримо, що існує Бог. Але не всі вірять у те, що Він промишляє про людський рід і про кожного із нас. А явлення чудотворних ікон і різних джерел на нашій землі саме і свідчать про те, що Господь посилає милість Свою тим, хто вірить у Його Божественний промисел.

Ми віримо у Господа Ісуса Христа, але здебільшого живемо не за вірою, а за законами земного життя. Турбуємось не про вічне, а турбуємось про земне. І тому, коли ми звертаємось до Бога за допомогою, Він не чує наших молитов. Так само, як і в дні земного життя Спасителя багато було хворих, але Господь зціляв не всіх. І прощав гріхи не всім. А кому ж прощав Господь? Прощав тільки тим, хто мав віру. І тому завжди говорив: «Віра твоя спасла тебе!» Тобто віра жива, дієва віра, а не мертва віра бісівська.

Яка різниця між вірою, яку вимагає Господь від нас, і вірою бісівською? Різниця та, що біси вірять в існування Бога, але боряться проти Нього. Так і люди, вірять в існування Бога, а живуть як невіруючі. Тобто життя віруючої людини часто не відрізняється від життя людини невіруючої. Скажіть тоді, яка користь від такої віри?! Вона і на землі не приносить користі, і не приводить до спасіння, до вічного життя! Тому нам треба мати живу віру, дієву віру, яка б спонукала нас на добрі діла і давала нам силу боротись із гріхами.

Ми визнаємо себе грішниками? Так, визнаємо. Але коли запитуємо себе: «А в чому ми грішні?», – то не кожен скаже, назве свої гріхи. Тому люди не каються у своїх гріхах, не кожний кається. Тому нам насамперед треба знати свої гріхи, а коли ми будемо знати їх, то тоді будемо каятись. А коли будемо каятись у гріхах і будемо просить у Бога прощення, то Господь простить. Простить обов’язково, тому що Він і народився для того, щоб визволяти нас від гріхів і від смерті.

У цьому році Україна святкує 1025-ліття Хрещення. Для чого ми святкуємо? Це не такий круглий ювілей як 1000-ліття. А чому ми святкуємо? Для того святкуємо, щоб нагадать нашому народу, що Київську Русь Європа християнська не приймала. Чому не приймала? Тому що вона була язичницькою. Із язичниками християни не хотіли спілкуватись і це була одна із причин, чому великий князь Володимир зробив християнство державною релігією, а Русь Київську зробив християнською державою. Тому після цього Русь поріднилась із Візантією і християнською Європою.

Але це не головна причина святкування. Головною причиною ж є зміна способу життя. Язичники-ідолопоклоники стали поклонятися істинному Богу. Але не тільки поклонялися істинному Богу, але і жити почали за іншими законами – законами християнства. А який головний закон християнства? Це закон любові. Тому це наше святкування нагадує нам: «Не святкуйте тільки заради свята, а згадайте події, які змінили життя кожної людини».

Однією із важливих змін для наших предків – це було утвердження сім’ї. А зараз сім’я, як така, розпадається і рідко ми зустрінемо сім’ю справжню, християнську. Скільки розлучень, скільки дітей-сиріт?! А все це роблять християни. І святкування нагадує нам: «Ви християни! Живіть по-християнськи, а не тільки називайтесь християнами!»

Ми хочемо йти в Європу, щоб багато чого взять від Європи. Але в той же час ми можемо багато дать Європі. Насамперед можемо дати духовність, яка спостерігається в нас в Україні. У таких кількостях, як збираємось ми часто на святах, у Європі не збираються.

А в нас люди на свята приходять, шанують Бога. І за те, що шанують Бога, Господь благословляє нашу землю. Він благословив бути Україні незалежною державою. Нам цей дар, за який боролись люди, помирали, ішли до Сибіру, Господь дав, як ману з неба. Цей дар нам треба берегти, бо якщо і на цей раз не збережемо свою незалежність, свою державу, свою мову, гріх нам буде на суді Божому.

Тому будемо, дорогі браття і сестри, молитись, щоб Господь і надалі благословляв нашу Україну, наш український народ і благословив, щоб Європа прийняла Україну як одну із європейських великих держав. Нехай Господь наш Ісус Христос благословить нас на цю дорогу. Але головне, щоб Господь привів нас до вічного блаженного життя. Йому Слава навіки віків. Амінь!

(проповідь виголошена після Божественної Літургії на цілющому джерелі присілка Заглина під час Першосвятительського візиту до Львівської єпархії в рамках святкування 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України у день покладення Покладення чесного пояса Пресвятої Богородицi 13 вересня 2013 року Божого)

Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії




Pоздрукувати матеріал