Проповідь ієрея Артемія Бабленюка у неділю 17-ту після П’ятидесятниці (на Євангельське читання 18-ої неділі)

Лк., 17 зач., V, 1 – 11
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!

Щодня ми отримуємо від Бога різні блага. Якщо Господь піклується про лілії польові, про птахів небесних, то тим більше Він пам’ятає про Своє найкраще творіння, про Свій образ – людину, як говорить нам про це Сам Спаситель. Але серед усього найважливіше, що Господь дарує нам все необхідне для здобуття Царства Небесного.

Сьогодні Церква, як любляча Мати, подає розповідь про чудо, яке здійснив Господь, наповнивши неводи апостолів рибою. Подумаймо. Апостоли протягом цілої ночі ловили рибу, адже це була їхня основна професія, і нічого не впіймали. Вони вже й не надіялися, що зуміють зловити хоча б щось. Але для Бога немає нічого неможливого. І якщо людина навіть сама не просить у Нього, то це не означає, що Бог Всемогутній і Всеблагий не подасть їй потрібного. Тому то бачачи наполегливість у ловлі риби Господь обдаровує їх багатим уловом.

Христос радить їм закинути невід, і вони слухаються Його голосу, хоча й не впізнали одразу, що з ними говорить Сам Спаситель.

Для багатьох людей цей випадок може видаватися доволі звичайним. Риба і без Христового повеління могла б увійти в невід, начебто немає в цьому ніякої надприродної дії. Звісно, можна із цим погодитися. Але погляньмо, дорогі брати і сестри, що відбулось далі. Значно більш чудесним є те, як ці рибалки покидають усе і йдуть за Тим, Хто має владу наказувати силам природи.

Для нас усіх це є прекрасне чудо. Господь являє Себе Ловцем людей і обіцяє таку ж долю апостолам, а в їх особі всім нам. Усі ми покликані нести Євангеліє Царства Божого у світ.

Тому у нашому житті ми повинні завжди бачити і розуміти ті дії, які вчиняє над нами Бог. А Він кожного дня дарує нам різні блага. Якщо у своєму житті будемо сприймати все як промисел Божий, то неодмінно виробимо у собі правильне ставлення до всіх оточуючих нас речей, розумтимемо, що для нас є дійсно корисно, а без чого ми спокійно зможемо прожити.

Бувають випадки, коли посилаються нам біди та різні випробування. Усе це подається нам для виправлення, але ми не завжди це правильно сприймаємо. Але, чи добро, чи терпіння – все від Бога і за все Йому слава. А в нас буває так, що ми прагнемо чогось матеріального, здобуваємо це, а Бога забуваємо. Про це навчає нас апостол Павло: все мені можливо, та не все корисно. Все мені можна, та ніщо не повинне мною володіти. Ось принцип життя для кожного християнина. Пам’ятаймо про це і докладаймо зусиль, щоб на такому принципі будувалося й наше життя.

Якщо нам далися якісь матеріальні блага і наше серце не прив’язане до них і ми відчуваємо, що у будь-який час можемо від них відмовитися, то це означає, що ми на правильному шляху. Але буває, що Господь попускає нам різні випробування для того, щоби ми виявилася наша внутрішня сутність. Прекрасний приклад є в Старому Завіті в образі праведного Іова. Узагалі приклад житія праведного Іова є для всіх нас, людей Нового Завіту, неоціненним, бо саме ця людина переломлює старозавітну свідомість і показує, що Бог не караючий, а люблячий, і мета життя людини – не земні блага, а небесні, не насолода тіла, а насолода вічністю.

Маючи великі статки, він мав і великий страх Божий. Будучи оточений стількома благами і втративши їх в одну мить, він не переставав дякувати Богові. Ні з чим незрівнянні своєю богобоязливою духовністю слова: і встав Іов, і роздер плаща свого, та й упав на землю, і поклонився. Господь дав, Господь і взяв, нехай буде ім'я Господнє благословенне! (Іов. 1: 21-22)

Як я вже зазначав, знаємо, що він був багатий чоловік, мав багато худоби, мав прекрасну жінку і дітей. Але коли Господь у нього все забрав, то він сказав премудрі слова: Господь дав, Господь і взяв. Таке відношення до земних матеріальних речей повинно бути й у всіх християн.

Насамкінець зі сьогоднішнього Євангелія нам потрібно навчитися залишати все і йти за Христом. Не просто залишати фізично, але й щоб серце не було віддане попередньому життю. Цей шлях повний випробувань та різних скорбот і перешкод, але якщо будемо із Христом, то неодмінно все переможемо.

Ставши християнами, ми стали громадянами вічного Царства. Тому це земне життя потрібно проводити постійно із поглядом у майбутнє. Для цього треба уникати прив’язаності до матеріального і завжди пам’ятати, що все дається Богом і в будь-який час може бути забране.

Дякуймо Богові за все, що Він нам дарує, і сприймаймо всі події в нашому житті як промисел Божий. Віддаваймо повністю все життя волі Божій, щоби слова із молитви Господньої нехай буде воля Твоя промовлялися нами щиро. І якщо зуміємо тут, на землі, підкоритися волі Божій, а це наш прямий обов’язок, то станемо справді вільними від рабства гріха та зможемо назватися істинним образом Божим. Чинячи так, ми й у майбутньому зможемо стати насельниками Царства Небесного і повсякчас прославляти Тройцю Святу і Єдиносущну – Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!

священик Артемій Бабленюк,
Pоздрукувати матеріал