Проповідь ієрея Артемія Бабленюка у день свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!

Хрест веде нас від колиски, від благословення матері й аж до могили. Своє життя християнин не може уявити без хресного знамення. Чи вирушаючи в дорогу, чи роблячи добру справу, завжди ми намагаємося не забути осінити себе хресним знаменням. Ми народжуємося і наші матері нас постійно осіняють ним, ми подорожуємо і отримуємо благословення через Хрест, ми одружуємося і так само хресним знаменням нас благословляють батьки.

Хрест супроводжує нас повсякчас. Але чи завжди ми користуємося тим благословенням, яке самі ж закликаємо на себе?

Христос постраждав на Хресті і через пролиття Своєї дорогоцінної крові визволив нас усіх від смерті. Своєю смертю Він освятив Хресне знамення, і воно стало символом перемоги над дияволом і смертю. Тому й апостол Павло каже: слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, – сила Божа (1Кор. 1:18). Великою сила хресного знамення у нас стає тоді, коли своїми діями ми засвідчуємо віру у Христа. Хрест був знаряддям ганебної смерті, але став духовною зброєю кожного християнина.

Христос Своїм земним життям усім нам показав шлях до Бога. Головна суть його вміщена у слова “покласти душу свою за друзів своїх”. І ось саме Хрест найкрасномовніше для нас усіх проповідує, що потрібно жити заради іншого. Через Хрест прийшло нам спасіння і тепер лише від нас залежить, чи ми це спасіння приймемо, чи знехтуємо даром Божим.

Господь каже: Хто не візьме хрест свій і не піде за Мною, той недостойний Мене. Де знайти свій хрест і куди з ним іти? Наше життя повне різних труднощів і скорбот. Але ми часто прагнемо уникнути всіх їх. Це проявляється в тому, що ми нарікаємо на життя, якщо воно складне і не таке безтурботне, як у інших. Наша життєва дорога і є нашим хрестом і без нього ми не можемо нікуди піти, а особливо – не можемо дійти до Царства Божого.

Для кожної людини Господь приготував окремий хрест і лишень такий, який вона зможе понести. Завжди потрібно покладати надію на Бога. Часом це буває вкрай тяжко, але іншого шляху в нас немає, бо “тернисті дороги ведуть у життя вічне”. Якщо маємо в житті біди, то неодмінно будемо мати і радість. І та радість буде велика, якщо навчимося переносити все з упованням на Бога.

Перед нами лежить Животворчий Хрест і в сьогоднішній день Церква закликає благоговійно поклонятися йому, на якому переніс великі страждання Господь наш Ісус Христос. Хрест – це основа нашого спасіння. Через нього ми отримали життя із Богом.

Сьогодні згадується подія Воздвиження Чесного Хреста святою рівноапостольною царицею Оленою. Після захоплення Єрусалиму у 70-му році Титом все місто і зокрема гріб Господній і місце розп’яття було зруйноване і засипане. І лишень у IV столітті свята цариця Олена, матір Константина Великого забажала віднайти Животворчий Хрест, на якому був розіп’ятий Спаситель, і з цією метою поїхала до Єрусалиму. На той час це вже був зовсім не той град, яким був він за часів земного життя Ісуса Христа. Згідно передання про хрест знали багато євреїв, але не бажали розповідати про місце, де він перебуває, поки цариця не настрашила їх муками і гонінням. Тоді вони сповістили, що їхній старець Іуда знає це місце. Він у свою чергу вказав, що Хрест Спасителя знаходиться під язичницьким храмом богині Венери.

Зруйнувавши язичницьке капище, цариця зраділа знайшовши на цьому місці дійсно три хрести. Але потрібно було віднайти істинний спасительний Хрест. У віднайденні Хреста цариці допомагав Єрусалимський Патріарх Макарій. До Патріарха привели смертельно хвору жінку, він підніс свою молитву до Бога і через доторкання до істинного Хреста жінка отримала зцілення. Побачивши таке чудо цариця забажала, щоби й інші люди отримали можливість побачити це Животворче Древо та поклонитися йому. Тому Патріарх Макарій став на підвищенні і почав воздвигати на всі сторони святий Хрест, а люди виголошували “Господи помилуй!”. І так із того часу це свято поступово увійшло до складу дванадцяти найбільших свят річного циклу.

Дорогі брати і сестри, стоячи перед Хрестом, на якому бачимо розіп’ятого за нас Христа Спасителя, задумаймося над своїм життям і над тим, для чого Христос постраждав. Господь постраждав за всіх нас, щоби ми були вільними від гріха. Хрестом знищилася влада гріха, яка панувала до приходу Месії. Через Хрест Господь показав Свою любов. Хрестом вилікувано нашу природу і вона змогла воскреснути і вознестися на небеса. Тепер кожний із нас, якщо цю оновлену природу приймає, тобто якщо Причащається Євхаристії (адже під час Літургії священик промовляє такі слова: “Тому і ми споминаючи цю спасительну заповідь і все, що заради нас сталося хрест, гріб, воскресіння…”), то засвідчує свою віру у Христа Розіп’ятого і Воскреслого.

Дивлячися на Хрест Христовий, ми повинні бачити і Його Воскресіння. Бачачи знаряддя смерті, ми пам’ятаємо, що за ним іде Життя. Тому нехай перед очима у нас завжди перебуватиме шлях Христа, а в серцях наших – пам’ять про те, що Він постраждав за кожного з нас. І не забуваймо, коли грішимо, ми стаємо розпинателями Христа, Який страждає за кожний наш гріх. Через Хресну Жертву Ісуса Христа ми стали дітьми Божими, але своїми вчинками цього не показуємо. Тому очищаймо себе від гріхів, бо вони є чужі і противні нашій обоженій природі, оскільки вона має бути завжди достойна природи Христа, Якому слава з Отцем і Духом навіки. Амінь!

Хресту Твоєму поклоняємось Владико і Святеє Воскресіння Твоє славимо!

священик Артемій Бабленюк,
Pоздрукувати матеріал