Мандрівка до Світлого Христового Воскресіння

"Ухиляйся вiд зла i твори добро" (1 Пет.3:11)

Великий піст є найважливішим періодом очищення, за допомогою якого християнин може духовно зростати та змінюватись, відкриваючи своє серце для Любові Божої. Саме цей час нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі. Піст був встановлений Богом ще в Раю: "І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш" (Бут.2,16-17).

Чому Великий Піст? Тому що, саме цей період часу є надзвичайно важливим для очищення душі. Цей час є особливим для усіх християн, є найкращим часом для очищення душі та покаяння. Сам Господь спонукає нас до особливої уваги та роздумів над особистим життям, нашим ставленням до Бога і ближнього; запрошує нас перевірити, наскільки правильно ми переживаємо ті історичні обставини, в яких нам доводиться проходити цьогорічний шлях Великого посту. Чи не засмутив ти ближнього свого? Чи не нарікав на Бога в немочах і тяготах душі? Чи дякуєш Господу за все послане тобі? Чи не обнімають твоє серце суєтні земні турботи? Дорогі брати і сестри, задумаймось над тим… над нашим життям. Які ми є? Чи дбаємо про власну душу?

Свята Церква наголошує, що не буде ніякої користі, з того, що ми стримуємось тілесно, якщо ми не будемо стримані духовно, а саме від зла та гріхів. Даремно радіє той, хто лише утримується від їжі, тоді к пристрасті земні захоплюють його. Тоді це не піст, а проста дієта! Великим беззаконням є переводити цей час у засіб для схуднення, це немов і маємо ікони в хаті, але для прикраси, а не молитви. Дуже важливим є те , що потрібно не тільки не вживати скромної їжі, а й пам’ятати, що "їжа для черева, i черево для їжi; все менi дозволено‚ та нiщо не повинне володiти мною" (1 Кор., 6:12-13).

Піст потрібний людині для того, щоб підкорити тіло душі та розуму, а перш за все, це утримання від непотрібного у всьому. Всяке лишнє бажання, справи, які не є необхідними слід уникати. Адже, метою цього дорогоцінного часу є духовне зростання кожного із нас. Чи потрібно показувати усім, як ми постимо? Ні, ми не живемо для ока людського. Спаситель каже: "Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, - Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно" (Мф 6,16-18).

Під час нашої мандрівки Великим Постом, ми повинні прагнути до оновлення та постійного життя з Господом. Покаяння та щира молитва повинні стати для нас дороговказом. Про гріхи потрібно забути назавжди та уникати їх. Забудьмо про всі погані думки, бажання та справи, нехай нас оточує лише добро, мир та спокій, а особливо віддаймо своє життя в Божі руки і Він сам про все подбає.

Найкращим часом для роздумів над нашим життям, ставленням до ближнього, роздумів про все, що нас оточує - є період Великого Посту. Пам’ятаймо, що потрібно до всього ставитись із любов’ю, у мирі, дружньо. Якщо ж є люди, які нас образили, пробачмо їм та згадуймо у наших молитвах. Нехай Господь допоможе змінитись усім людям. "Піст, – каже святитель Василій Великий, - возносить молитву на небо…". Зрозуміймо наскільки є сильною та потрібною ця молитва для нас!

Перший тиждень Великого посту є особливим: у понеділок, вівторок, середу і четвер на великому повечір’ї читається канон св. Андрія Критського з приспівами до стиха: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене». Дорогі брати і сестри, обов’язково знайдіть час для молитви в ці особливі дні.

У першу неділю Великого посту звершується "Торжество православ’я".

У Другу неділю Великого посту згадуємо пам’ять св. Григорія Палами, який жив у XIV ст., який навчав про піст та молитву.

У третю неділю Великого посту за всенічною виноситься після великого славослів’я хрест для поклоніння віруючим, співаємо: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо". Хрест залишається для поклоніння впродовж тижня, до п’ятниці, Тому третя неділя і четвертий тиждень Великого посту називаються хрестопоклонними.

У четверту неділю святкується пам’ять святого Іоана Ліствичника, який написав твір, де показав сходинки добрих діянь, які ведуть нас до Престолу Божого.

У п’яту неділю Великого посту звершується богослужіння в пам’ять преподобної Марії Єгипетської, на прикладі її життя розуміємо, наскільки є великим милосердя Боже до грішників, що каються.

Шостий тиждень присвячений підготуванню тих, хто постить, до гідної зустрічі Господа з віттям чеснот і до згадувань страстей Господніх. У суботу на шостому тижні на ранній і літургії згадується воскрешення Ісусом Христом Лазаря. Цей день називається Лазаревою суботою. Шоста неділя Великого посту є Вербною неділею. Останній тиждень перед Пасхою - страсний, який уособлює страждання, хресну смерть і погребіння Господа.

У понеділок, вівторок і середу згадуємо останні розмови (бесіди) Ісуса Христа з народом та учениками.

Служба Великого четверга присвячена споминам про вмивання Ісусом Христом ніг ученикам, Тайну вечерю, молитву Ісуса Христа в саду Гефсиманському і зраду Його Іудою.

Служба Великої п’ятниці присвячена спомину про хресні страждання Спасителя, Його смерть і погребіння. На вечірні, при співанні тропаря "Благообразний Йосиф, з древа знявши пречисте Тіло Твоє…", священнослужителі піднімають Плащаницю з престолу, і виносять її з вівтаря на середину храму, усі віруючі поклоняються святій Плащаниці і цілують рани зображеного на ній Господа - пробиті ребра, руки і ноги Його.

Богослужіння Великої суботи присвячено спомину про перебування Ісуса Христа "у гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний", і, нарешті, про воскресіння Спасителя з гробу.

О дванадцятій годині ночі звершується полуношниця, на якій співається канон Великої суботи. В кінці полуношниці священнослужителі переносять Плащаницю із середини храму у вівтар Царськими вратами і кладуть її на престіл, де вона і залишається до свята Вознесіння Господнього, в пам’ять сорокаденного перебування Ісуса Христа на землі після Воскресіння Його із мертвих. Після цього віруючі побожно чекають настання півночі, коли починається світла пасхальна радість найбільшого свята Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Тож, нехай цей час Великого Посту змінить наше життя, нахилімо наші духовні вуха до повчань, що почерпнуті зі Святого Письма, щиро в молитві просімо Господа, щоб допомагав нам та своєю рукою провадив по дорозі житя. Амінь!

Священик Володимир Ведміцький,
18 лютого 2018 року.


Pоздрукувати матеріал