У Кам'янка-Бузькому Різдво-Богородичному храмі було презентоване фототипічно відтворене рукописне струмилівське Євангеліє 1411 року

Надзвичайна подія відбулася 21 вересня 2019 р. у Кам’янці-Бузькій на Львівщині. У день престольного свята Різдво-Богородичного храму під час урочистого богослужіння було презентоване Струмилівське Євангеліє 1411 р.


Рукопис, який цілком зберігся, був напряму пов’язаний з історією цього міста, що здавна знаходилось на перехресті Галичини і Волині. Краєзнавець і одночасно багаторічний настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці митр. прот. Михайло Піх не дожив до цього дня, але вірив і все робив для того, щоб цей шедевр рукописного мистецтва побачили жителі Кам’янки-Бузької. Його бажання підтримувала родина, парафіяни та небайдужі добродії. Для того, щоб рукописне Євангеліє лягло на аналой у цьому храмі, було докладено чимало зусиль. За сприяння Національної Академії Наук України, Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, його співробітників та професіоналів у справі фотокопіювання давнього рукописного Євангелія-апракоса, святиня прибула до храму і була передана на вічне зберігання донькою покійного о. Михайла Піха Мирославою Мушкою та добродійниками Андрієм Слюзом і Галиною Дмитрієвою.

Струмилівське Євангеліє-апракос було написане 1411 р. Про це свідчить запис, зроблений скриптором на останній сторінці "От рож. Господа Бога і Спаса нашего Ісуса Христа 1411 сописася сія книга глаголемая Євангеліє тетр в богоспасаємім місті Каменці Стромилові, многогрішнем і недосном Тимофеєм Павловичем. Отці честнії читающе сія книгу Бога ради ісправляйте где бим міл приписати строкою іли словом. Неписа Дух, ні Ангел, но грішна і бренна рука. Чтіте отци честнії, а мене грішнаго не клиніте. Слава совершителю Христу Богу давшему по началі і конець. Амінь. Владичице приїми молитви раб своїх ізбави нас от всякоя нужда і скорьби". На звороті 16-го аркуша, пізнішою рукою було написано "Охлоповської церкви". Очевидно це є вказівка на те, що рукопис колись належав до цього храму. У 30-х роках ХІХ ст. це Євангеліє було віддане на руки протоієрея Севастьяна Косовича від причту с. Квасів (тепер село Горохівського р-ну, Волинської обл.), до якого була приписана церква в с. Охлопів (тепер село Горохівського р-ну, Волинської обл.). Обидва села колись знаходилися на кордоні між Галичиною та Волинню, рівно ж і між двома імперіями Російською та Австро-Угорською. Згодом, у червні 1884 р. Кам’янецько-Струмилівське Євангеліє було передане священником Свято-Василівської церкви м. Володимира-Волинського Данилом Левицьким до Церковно-археологічного музею при Київській Духовній Академії, яким опікувався відомий професор Микола Петров.

Слава Богу, що у вирі комуно-більшовицької революції та подальшого панування більшовизму в Україні, ця рукописна пам’ятка не була втрачена, а з археологічного музею при старій КДА потрапила до ВУАН, а потім знайшла своє зберігання у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.

- Про два Кам‘янка-Струмилівських Євангелія

Перший дослідник цього рукописного Євангелія Григорій Крижанівський відзначав, що пам’ятка книжкового мистецтва збереглася повністю на 210 аркушах, написана уставом. Правопис рукопису "болгарско-русский (юсовый)" з характерними особливостями волинського діалекту. Деякі аркуші оригіналу були рвані і обережно підклеєні папером. Рукопис мав дві заставки і чотири "унициалы", і ті, і інші виконанні чорнилом і розмальованні червоною, темно-синьою і зеленою фарбами. Малюнки ці вважав дослідник не зовсім вишуканими. Далі Григорій Крижанівський майже посторінково розглянув мистецьку, лінгвістичну та фонетичну особливість цього рукописного Євангелія. Розвідка Г. Крижанівського про рукописне Струмилівське Євангеліє 1411 р. під назвою "Каменец-Стромиловское тетро-Евангелие 1411 года и Волынское наречие в XIV - XV в." була надрукована у "Волынских епархиальных ведомостях" № 17-18 за 1886 р.

Через майже десять років, у 1895 р. знову ж таки у "Волынских епархиальных ведомостях" була надрукована стаття Г. Крижанівського "Рукописные Евангелия Волынского Епархиального Древлехранилища (Историко-диалектические очерки)". У числі 9 цього єпархіального друкованого органу було вміщено статтю про інше рукописне "Каменец-Стромиловское Тетроевангелие 1567 года". Автор порівнював його з попереднім Струмилівським Євангелієм 1411 р. Подав про нього історичні дані, які зводились до того, що пам’ятка зберігалася у Волинському єпархіальному древлехранилищі в м. Житомирі. Це рукописне Євангеліє було написане у м. Кам’янка-Струмилова 1567 року на замовлення власника с. Реклинець (тепер село Сокальського р-ну, Львівської обл.) пана Гаврила Мельника і передане до сільської Свято-Троїцької церкви на вічне поминання його та своєї дружини Марії з дітьми Малком та Грицем. У тім часі настоятелем Реклинецької Свято-Троїцької церки був священник Григорій, родич, очевидно рідний брат, пана Гаврила Мельника. Майстерне написання цього Кам’янка-Струмилівського Євангелія 1567 р. здійснив священник Лука, як вже стверджувалося, на замовлення Гаврила Мельника. Це Євангеліє в церкві с. Реклинець перебувало аж до ХІХ ст. і якимось чином потрапило у приватні руки жителя с. Бережанка, Кременецького повіту, Волинської губернії, (тепер село Лановецького району, Тернопільської обл.), а вже до згадуваного Волинського єпархіального деревлехранилища потрапило від священика церкви с. Бережанка Іларіона Концевича. Далі Г. Крижанівський зазначив, що Євангеліє написане досить грамотно, освіченим священником Лукою і стверджує, що воно особливої лінгвістичної зацікавленості собою не являє і таким чином "значительно уступает не только Каменец-Струмиловскому 1411 года, богатому волынизмами, но и прочим Евангелиям Волынского Епархиального Древлехранилища".

Чому я так детально зупинився на другому рукописному Кам’янка-Струмилівському Євангелії 1567 р.? Адже воно нас цікавить лишень побіжно у зв’язку з більш давнішою пам’яткою Кам’янка-Бузщини - Струмилівським Євангелієм 1411 р. При зацікавлені історичними даними, я не міг не заглянути до капітальної праці нашого сучасника, львівського дослідника давньої книги Якима Запаска "Українська рукописна книга". На с. 64 він піддає сумніву датування Струмилівського Євангелія 1411 роком, і зазначає, що воно написане десь у середині ХVI cт., посилаючись на авторитетного російського філігранеолога Н. Лихачова. Книгу цього дослідника водяних знаків та філіграней "Палеографическое значение бумажных водяных знаков", видану у Санкт-Петербурзі 1899 р., тепер не важко віднайти у цифровому форматі, де він на с. 191 стверджує: "...теперь же, внимательно рассмотрев Каменец-Стромиловское Евангелие, я решительно утверждаю, что оно писано не в 1411 г., а в половине XVI столетия на обыкновенной бумаге этого времени с знаком вепря или свиньи". Так само і Г. Крижанівський у своєму дослідженні про рукописне Кам’янка-Струмилівське Євангеліє 1567 р. зазначає, що воно має "водяной знак на бумаге - дикий кабан с клыками, высоко торчащими вверх". Як бачимо, дослідження Г. Крижанівського про два рукописних Кам’янка-Струмилівських Євангелія 1411 і 1567 років встановлюють їх окрему наявність - і одного, і другого. І тут виникає запитання: "Так яке ж рукописне Євангеліє оглядав Н. Лихачов, те що знаходилось у Церковно-археологічному музеї КДА і датувалось 1411 роком, чи те, яке зберігалось у Волинському єпархіальному древлехранилищі і датувалось 1567 роком? Очевидно, і він сам стверджує, що це було рукописне Євангеліє з Церковно-археолоічного музею КДА, а значить Струмилівське Євангеліє 1411 р. Відтак, виявивши такі суперечності, тут нам не випадає вступати у дискусії з метрами історичної науки. Все може показати огляд того ж самого рукописного Стумилівського Євангелія 1411 р. і виявлення на його аркушах зазначених водяних знаків. Натомість, ми не знаємо, чи є до цього часу збереженим друге рукописне Кам’янко-Струмилівське Євангеліє 1567 р.? Якщо воно втрачене, то жаль...

Згадуваний мною, нині покійний, Яким Запаско зазначає: “Дивно, що до цього часу у наукових дослідженнях і, зокрема, у працях з історії української мови рукопис (має на увазі Струмилівське Євангеліє 1411 р.) продовжує фігурувати як датована пам’ятка початку XV ст.”. Очевидно, що багато хто до цих застережень дослухався і тепер дослідники українських рукописів стверджують, що Струмилівське Євангеліє 1411 р. збереглося в копії 40-50-х років ХVI cт., яка знаходиться в Інституті рукописи Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Примірник фототипічно відтвореної пам’ятки давнього українського рукописного книжного мистецтва було передане добродіями до храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Кам’янка-Бузька. Всіх, хто над цим трудився і сприяв, було відзначено Благословенними грамотами Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Тепер у м. Кам‘янка над Бугом, як центру теріторіально-об‘єднанної громади, є два знакових місця - гранітний пам‘ятник Струмилівському Євангелію 1411 р., встановлений з ініціативи покійного о. Михайла Піха у скверику перед храмом і безпосередньо копія рукописного Євангелія, яка передана на руки теперішнього настоятеля о. Володимира Котоуса для довічного перебування у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. А чи не варто саме містечко з таким багатим історичним минулим, із чудотворним образом Кам‘янка-Струмилової Божої Матері перейменувати у попередню назву КАМ‘ЯНКА-СТРУМИЛОВА?










Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


Переглядів: 941

Pоздрукувати матеріал