Співчуття Митрополита Димитрія секретарю Львівської єпархії митр. прот. Володимиру Бачинському з приводу смерті батька

Очільник Львівської єпархії, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, висловлює щирі співчуття секретарю єпархіального управління, настоятелю Львівського храму ікони Божої Матері "Всецариці" протоієрею Володимиру Бачинському з приводу смерті його батька – Бачинського Володимира.


В четвер, 11 червня 2020 року, митрополит Львівський і Сокальський Димитрій у церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Терло, Старо-Самбірського району очолив похорон новоспочилого р. Б. Володимира.

"Щиро поділяю Ваше горе і передаю слова співчуття і підтримки Вам і Вашим рідним. Неможливо словами загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини.

Нехай Всемилостивий Господь простить йому всі гріхи вільні і невільні, до праведних приєднає та удостоїть блаженної радості в Царстві Небесному".

Вічная пам’ять спочилому!


Слово виголошене митрополитом Львівським і Сокальським Димитрієм Рудюком на похороні новоспочилого р. Б. Володимира Бачинського 11 червня 2020 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Терло, Старо-Самбірського району, Львівської обл.

Всечесний отець Володимир, пані Галино, опечалена родино,
всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!
У людини є два невблаганних вороги, яких не можна підкупити і зупинити – час і смерть. Час невпинно наближає нас до гробу, а смерть, не запитуючи, приймає її у свої холодні обійми. Хто народився на цій землі, той мусить з неї відійти, відійти від життя тимчасового до вічного, до небесного. І р. Б. Володимир тут у рідному селі скінчив свій біг життя, закінчив свою земну путь. Він відходить від нас у добрій, глибокій старості на 80-му році свого життя. І може бути навіть так, що р. Б. Володимир знаходив для себе цю старість досить довгою, поспішаючи до життя нестаріючого, а вічно існуючого. Але яким напевно коротким це життя видається тим, заради кого він жив, кого ростив впродовж життя, як люблячий батько, добрий чоловік і дідусь. Всі вони тепер стоять опечаленими біля гробу і оплакують його. Оплакують працю новоспочилого і мудру сивину промайнулої як сон старості.
Відходячи до оселі, яку приготував для спочилого Господь, він нічого не втрачає у часі, оскільки діла його йдуть слідом за ним, але всі його діти, онуки і правнуки, рідні, всі, хто знав його, втрачають в ньому тим більше, чим довше він належав до їхнього люблячого серця.
Відтак, якою розрадою, тепер при цьому мовчазному гробі втішити скорботні серця? Слізний дощ не оживить зерна, яке тепер сіється у тлін, але яке тепер повстане із тління в нетління, для вічного життя під сонцем невечірнім, як каже Ап. Павло (1 Кор. 15, 42). Тому ми не повинні уподібнюватись до тих, які не мають утіхи. Ба навіть дух у Бозі спочилого розгнівається, якщо побачить нас такими.
Церква, віддаючи такі почесті спочилому, який тілом відходить до землі, а душею до Бога, хоче, щоб представлення її синів стало предметом благочестивої уваги і проповіді. За мить мирний гріб з залишками новоспочилого ляже в землю поруч з батьком і матір’ю, з рідними з односельцями, які тут спочивають, серед безлічі хрестів та пам’ятників постане над свіжою могилою і хрест р. Б. Володимира. Що ці могили проповідують для нас, як не силу благодаті і певного страху та благоговіння над пам’яттю багатьох, які жили з нами та спочили у надії на воскресіння та вічне життя.
Людина, яка приходить у цей світ, народжується під суворим небом і є бідною подорожуючою стеблиною на цій землі. Вона, як уражений, зранений воїн, що бореться із зовнішніми ворогами, а потім, на старість, зі своєю неміччю. Новоспочилий у старості не бачив, а багато роздумував. Він був надзвичайно мудрою людиною. І я з ним не раз спілкувався. Він не цурався розмов зі священиками і владиками. На його долю випало теж чимало випробувань, від нього рано відійшла його любляча дружина і мати, він без неї прожив 30 років. Але всім нам потрібно пам’ятати, щоб Бог не вкине людину у суцільні страждання, не випробовуватиме до нестями, Бог учинить тільки і стільки, щоб людина пізнала у Ньому потребу в Його допомозі.
Користаючи з цієї нагоди сказати надгробне слово над спочилим передаю співчуття о. Володимиру Бачинському від Блаженнішого митрополита Епіфанія та від високопресвященного архиєпископа Якова. Сподіваємось, що ім’я новоспочилого р. Б. Володимира пом’янеться ними під час Божественної Літургії.
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ФОТОАЛЬБОМ >>>

Переглядів: 1019

Pоздрукувати матеріал