Слово Високопреосвященного митрополита Димитрія за поминальним богослужінням у 2-гу річницю смерті приснопам’ятного митрополита Євсевія Політила

Всечесні отці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Щойно ми звершили заупокійну Божественну Літургію у пам’ять про спочилого митрополита Євсевія Політила. Два роки минуло з того дня, коли владика Євсевій відійшов у вічність, але, як бачимо, пам’ять про нього живе у наших серцях. І найперше складаю подяку отцю Петру і всій родині владики Євсевія за те, що вони ініціювали це богослужіння, запросили всіх нас сьогодні спільно звершити цю Божественну Літургію.

Кажуть, що про спочилу людину треба говорити тільки добре, або мовчати. Звісно, кожна людина є грішна, має свої вади, і молячися за померлих, ми просимо, щоби Господь упокоїв їхні душі, прийняв їх до небесних Своїх осель і також, щоби простив їм вільні і невільні гріхи. Але ось про владику Євсевія важко сказати щось недоброго, лише світлі образи зустріч і бесід із ним виринають у пам’яті.

Хотів би окремо сказати про те, що позавчора у Києві, коли ми святкували день інтронізації нашого Святійшого Патріарха, за трапезою добрим словом єпископат вкотре згадував митрополита Євсевія. Власне, це не рідкість; у багатьох розмовах ми пригадуємо і наводимо його мудрі, влучні і дотепні слова, приказки і почуті від нього історії. У розмовах єпископат нерідко можна почути: як говорив владика Євсевій... а далі слідує його цитата.

Ось і вчора, у день пам’яті Собору Волинських святих, коли на прохання Владики Іларіона я очолював відправу Божественної Літургії у місті Рівне, ми також згадували про владику Євсевія добрим словом. Коли я йшов на проповідь, то сказав до Владики Іларіона: Владико, я буду коротко говорити, хвилин десять–п’ятнадцять. На це почув я таку відповідь: Владико, говоріть більше, тому що тут звикли до владики Євсевія! Тобто звикли до його довгих, але завжди дуже талановитих і змістовних проповідей. Також я зауважив, що духовенство у Рівному, на останній кафедрі митрополита Євсевія, не забуває і шанує пам’ять цього достойного архієрея.

Так і ми сьогодні тут, у цьому стародавньому храмі, в якому, гадаю, не одноразово бував отець Віталій Політило, служив, очолював відправу богослужінь, ми згадуємо його добрим словом. Наша молитва сьогодні була доволі камерна, але й дуже особлива: ми у спокої і мирі звершили тиху прекрасну Божественну Літургію.

Дякую нашим співакам, які воістину прекрасно виконали співи Божественної Літургії. Дякую всім вам, хто прийшов на цю молитву, щоби віддати шану світлій пам’яті великого ієрарха Церкви.

Хочу запросити вас іще до однієї спільної молитви – до звершення заупокійної літії за владикою Євсевієм. Як і кожна спочила людина, він потребує цієї молитви, цієї нашої молитовної підтримки.

Ніколи не можна забувати слова апостола, який закликав: пам’ятайте наставникiв ваших, якi проповiдували вам слово Боже, i, дивлячись на кончину життя їхнього, наслiдуйте вiру їхню (Євр. 13:7). Кожному із нас треба пам’ятати своїх наставників, зокрема архієреїв, та й зрештою всіх, хто своїми мудрими словами приводив нас до пізнання істини, якою є Христос Бог. По-особливому священикам треба пам’ятати тих єпископів, які рукопокладали їх у священний сан.

Найкраща ж пам’ять – це пам’ять молитовна, така пам’ять, яку сьогодні ми виявили щодо митрополита Євсевія.

Нехай упокоїть Господь душу присноп’амятного митрополита Євсевія в оселях праведників, а нас помилує, бо Він благий і Чоловіколюбець!

(слово виголошене після поминальної Божественної Літургії у Свято-Миколаївському Княжому храмі м. Львова у день 2-ої річниці смерті приснопам’ятного преосвященного митрополита Євсевія Політила, 24 жовтня 2014 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


СЛОВО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО МИТРОПОЛИТА ДИМИТРІЯ >>>

Pоздрукувати матеріал