Слово Високопреосвященного митрополита Димитрія за молебенем перед початком нового навчального року в Академічному храмі ЛПБА

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Всечесний отче-ректоре!
Всечесні отці-викладачі!
Дорогі студенти і вихованці Львівської православної богословської академії!

Я хотів би вас щиро привітати із початком нового навчального року у нашій Львівській православній богословській академії!

Вчора, 1 вересня, і сьогодні повсюди відбуваються урочистості з нагоди початку нового 2013-14 навчального року. Це особливий день і початок особливого періоду в житті не лише першокурсників, але й їхніх наставників і батьків. У світських вишах відбуваються урочистості, помпезні святкування, а ми святкування своє проводимо стримано і, перш за все, звертаємо свій погляд і свою молитву до Бога.

Сьогодні Господь нам у Євангелії сказав істинні слова: «Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм» (Лк. 18, 16). Мої перші слова до тих студентів, які ще нещодавно лиш здавали екзамени на вступ до Львівської православної богословської академії і вступили на перший курс. У житті кожного із нас є особливі періоди, коли ми стаємо перед лицем Божим і просимо в Нього особливого благословення. Зараз вам слід дякувати Богові за цей вже пережитий період. Для вас, студентів Львівської Академії, це був період, коли ви навчалися в школі, здобували початки освіти, з якими і прийшли до нас.

Хочу наголосити на тому, що богословська освіта є особливою. Вона не просто вимагає надзвичайної відповідальності і ревності, але самою організацією навчального процесу мало схожа на освіту, яку здобувають у світських вишах. Я знаю, що більшість з вас здавали зовнішнє незалежне оцінювання, а відтак перед вами стояв великий вибір вишів, куди ви могли подати документи на вступ поруч із нашою Академією: це і Львівський національний університет, і «Львівська Політехніка», і багато інших світських навчальних закладів. Але те, що ви виявили бажання навчатися в богословській академії, показує ваше бажання здобути не просто вищу освіту, але здобути вічні цінності, пізнати особливу науку Христового вчення.

Я хотів би вам, дорогі студенти-першокурсники, побажати перш за все особливої організованості в перші дні навчання, тому що богословський навчальний заклад це особливий заклад, і пам’ятайте, що ви сюди прийшли не просто здобути професію, але служити Богу, стати в майбутньому священнослужителями. Стосунки із адміністрацією і викладачами ви будете вибудовувати як із наставниками, кожний день, проведений у цих стінах, повинен обертатись навколо Христової науки, а в основі всього повнен лежати послух – Богові і вашим наставникам. Дуже важливо одразу поставити себе в рамки життя богословської академії і не залишати їх, хоч буде і багато спокус.

Світ сьогодні є непростий, проповідувати Христа в цьому світі стає дедалі важче і важче. Ми у важкому становищі: з одного боку люди відходять від Бога, а іншого – дивляться на священнослужителя, як на особливий зразок, носія істинної християнської моралі.

Є й інша мораль, яка нічого спільного із Христом і Його вченням не має. Щоправда дуже часто, на жаль, людина-атеїст краще себе поводить, аніж християни, які навіть часто приходять до храму. Це нам всім потрібно пам’ятати і я ще раз звертаюся до вас і ще раз повторюю ті слова, які вже сказав: з перших днів налаштовуйтесь на життя і на правильне життя в Академії, на життя з Христом. Надто послаблена струна музичного інструменту, як і надто натягнута, псує все звучання. Так і вам слід оберігатись від крайнощів.

Також звертаюсь і до батьків. Дуже важливо, щоби ви пояснили своїм дітям, що такого вільного і безтурботного життя, яке було раніше, яке проходило під вашою опікою, вже не буде. Але навіть знаходячись на відстані, ви повинні наставляти ваших чад і у складних випадках ставати для них порадниками.

Ви, студенти академії, будете часто розмовляти з Богом у молитві. Чим ближче ви будете до дня випуску, тим частіше розмірковуватимете над своїм покликанням. Ви буде вчитися приймати самостійні рішення. Може бути, що хтось відчує в собі відсутність покликання до священства. У таких випадках я прошу вас зігрівати у собі це ваше першопочаткове прагнення до священнослужіння. Але якщо нічого з цього всього не вийде – не падайте у відчай. Краще для вас буде стати, знайти у собі сили і напряму задати собі питання: «Чи туди я прийшов?» І чесно собі відповісти. Я закликаю вас бути відповідальними.

Так само ці слова стосуються і тих студентів, які продовжують навчання. Що стосується студентів, які продовжують своє навчання, вступивши до магістратури, продовжуйте його зі свідомого бажання примножити свої знання, а не просто тому, що вам нема де подітись. Ставши студентом Академії, ви вибрали важку дорогу, бо Господь більше вам дає, але й більше спитає з вас.

Ніхто з викладачів не викликається для вас гнобити, обмежувати вашу волю, користуватись своїм становищем. Є тонка межа, є мистецтво послуху, яким вам треба з усіх сил намагатись оволодіти.

Відтак моє слово також і до викладачів. Всечесні отці! Ви бачите, що з кожним роком відбуваються зміни в навчальному процесі духовних академій, від нас вимагається все більше і більше. І мова йде не стільки про рівень знань студентів. Він у нас на достойному рівні. На перший план виходять питання організаційні. Тому працюйте з максимальною віддачею, пам’ятайте за вашою працею слідкує Бог, бо ви готуєте Його служителів. Не можна легковажити з Богом. Це важливо усвідомлювати, а тому заняття повинні бути такими, якими вимагає навчальний процес.

Інакше нас ніколи не визнає сучасний світ, інакше ми ніколи не станемо на один рівень зі світськими навчальними закладами. А богословська освіта має потенціал не лише для цього, але й для того, щоби багато в чому перевищити і випередити світську освіту. Я завжди був і є вимогливим до вас, але наслідком цього є те, що щороку багато юнаків приходить і виявляє бажання отримувати освіту у нашій Академії.

Людина, яка постійно бачить перед собою Бога, подібна до тієї людини, яка ні в чому не має потреби. Ви пам’ятаєте псалом Давида, у якому пророк взивав: «Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. На місці плодючім, там Він оселив мене» (Пс. 22, 1-2). Людина постійно в житті відчуває потребу то в одному, то в іншому, але коли ми з Богом, то в Господі знаходимо заспокоєння. Господь піклується про нас і кого любить, тому дає вузьку і важку життєву дорогу, щоби ми вбереглися від гріха у цьому земному житті і надбали життя вічне.

Нехай у цьому допоможе нам Бог і Пресвята Владичиця Богородиця, під Покровом Якої ми стоїмо і Яка ніколи нас не залишає Своєї Материнської опіки. Нехай заступництво святителя Іоана Золотоустого, який життя своє присвятив служінню Церкві, завжди вам буде зразком і прикладом істинного пастирського життя і служіння. Амінь!

(слово виголошено після молебеню перед початком нового навчального року у Львівській православній богословській академії в Академічному храмі святителя Іоана Золотоустого 2 вересня 2013 року Божого)

Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії




Pоздрукувати матеріал