Слово митрополита Димитрія за панахидою за жертвами комуно-більшовицького та нацистського режимів

Христос Воскрес!



Всечесні отці!



Вельмишановні
представники влади!



Дорога громадо! Дорогі
брати і сестри!



Ми сьогодні тут
згадуємо сумну сторінку нашої української історії. Але це є наша історія.
Звичайно, що правда є тільки в одного Бога на небесах. Але вона, ця правда,
підказує нам, що наші діди і прадіди пережили дуже трагічні часи. Їхнє життя
було сповнене великих скорбот, яких їм, перш за все, завдавали ті дві системи,
які за мету собі поставили панування у світі. Чим це все закінчилось, ми вже
знаємо, але прекрасно знаємо також і те, що два світових вожді Гітлер і Сталін
були між собою дуже подібними, як подібними вони були і в тих жахливих ділах,
які коїли вони з людьми.



Власне люди, які тут
поховані, зробили дуже великий вчинок: виступили проти цих двох систем. Вони не
скорились, тому що дуже любили свій народ, любили свободу. Перед війною цей наш
край постраждав дуже сильно. Тому що за зловіщим пактом Ріббентропа-Молотова послідували
жахливі події, страждали ні в чому невинні люди, і лише за те, що просто любили
свою Батьківщину. Інколи навіть не потрібно було ставити їм у вину те, що вони
не корились одному з режимів. Щоби бути замордованим і знищеним деколи
достатньо було сказаних слів «Я українець», прочитаного вірша когось із наших
великих поетів.



Безумовно, дорогі брати
і сестри, ми повинні пам’ятати все це для того, щоби об’єднатися навколо і цих
пам’ятних могил. Любов до отцівських могил є надто важливою для нас сьогодні у
побудові правдивої України, у справі написання правдивої української історії.
Нехай душі цих борців за українську державність і незалежність спочивають із
Богом! Вічна їм пам’ять! Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Христос
Воскрес!






Pоздрукувати матеріал