Слово митрополита Димитрія за панахидою на могилі приснопамятних митрополитів Миколая (Юрика) й Андрія (Горака)

Ваше Високопреосвященство! Ваше Преосвященство!

Всечесні отці!

Дорогі брати і сестри!

Перш за все, хочу всім вам подякувати за те, що ми отак щороку у день Святої Тройці збираємось на цьому місці, де спочивають наші Львівські архиєреї Владика митрополит Миколай і Владика митрополит Андрій. Зовсім нещодавно від нас у вічність відійшов Владика Андрій, і тут ще є дуже багато віруючих, які пам’ятають митрополита.

В цей день находять на думку слова святителя Миколая Сербського, які говорив він до своїх парафіян у поминальні дні. Він казав, що дивною є любов живих до живих, але разом із цим вона має пояснення. Тому що, коли людина намагається творити добро живій близькій людині, то вона, хоча б підсвідомо, може сподіватись на якусь подяку. Але значно дивнішою є любов живих до мертвих, коли ми проходимо на могили, коли звершуємо ці справи духовного милосердя. Є дивною вона, тому що жодної подяки ми сподіватись не можемо і ніколи за свого життя її не почуємо.

Так само і Господь наш Ісус Христос творив добрі справи тут на землі не чекаючи ніякої подяки. Він служив людям і хотів, щоби усі жили в Дусі Святому. Тому сьогоднішній день є особливим днем, коли після тривалого очікування ми прийняли Духа Святого, Утішителя Всеблагого, Який стирає будь-які межі між житям і вічністю, бо для Бога нема мертвих, для Господа усі живі. Тому й ми сьогодні є присутніми тут і підносимо свої молитви на цьому святому місці спочинку наших архипастирів, які нами керували довгі роки.

Хто сьогодні уважно прочитував колінопреклонні молитви, той міг зауважити, як пастир вимолює особливу благодать у Бога, щоби вона, зійшовши на пастиря Церкви, дала йому сили і мудрість правильно керувати довіреною паствою. Повірте мені, нам усім, і архипастирям, і пастирям, Церкви Христової потрібно приходити на ці святі могили не тільки, щоби молитись за наших спочилих архиєреїв, але й щоби просити їхніх молитов перед Богом. Звичайно, їхню загробну участь ми лише можемо уявляти для себе, що вона є такою, якою і ми хочемо бачити свою. Правда ж, ніхто не хоче потрапити у пекло? Усі ми хочемо бачити Бога Живого, тобто знаходитись у тих оселях, які приготував Господь для тих, які Його люблять. І ми віримо, хоч і молимось за відпущення їхніх вільних і невільнихих гріхів, ми твердо віримо, що вони допомагають керувати нам врученою паствою.

Тому будемо молити Бога повсякчасно! Нехай це місце святе ніколи не перетворюється на пустку! Приходьте сюди, коли хто матиме можливість, щоби вклонитись цьому місцю останнього спочинку і промовити «Вічну пам’ять». Нехай з Богом спочивають наші архипастирі митрополит Миколай та митрополит Андрій! Амінь.

(слово виголошене за панахидою на могилі приснопам’ятних митрополитів Миколая (Юрика) й Андрія (Горака) на Янівському кладовищі м. Львова у день Святої Тройці 3 червня 2012 року Божого)




Pоздрукувати матеріал