Всечесні отці!
Шановні представники
влади!
Дорогі брати і сестри!
Христос Воскрес!
Цією жалобною громадою
ми сьогодні вшановуємо пам’ять жертв комуно-більшовицького та нацистського режимів
перед початком Другої Світової війни, під час війни і після її завершення. Ось,
коли ми згадуємо у ці дні душі невинно убієнних, то звичайно, що нам на думку
спадають слова Господа нашого Ісуса Христа, Який сказав: «Немає більше від тієї
любові, якщо хто душу покладе за друзів своїх». Ці слова крізь століття до нас
лунають зі Священного Писання, і ми не перестаємо їх повторювати, коли згадуємо
великі і страшні жертви Другої Світової війни.
Але згадуємо ми їх,
брати і сестри, у дні, коли по-особливому прославляємо воскреслого триденно із
гробу Христа Життєдавця. Ми до Господа нашого Ісуса Христа застосовуємо такі
слова: «Воскрес із гробу і переміг гріх і смерть». Христос є дійсно Великий
Переможець. І, коли ми сьогодні згадуємо ще якусь перемогу, то звичайно не
можемо порівняти цієї перемоги, чисто людської і десь, можливо, не зовсім виправданої
щодо нашої української історії, із тією перемогою, яку здобув Христос. Тому що
цією перемогою Він поділився з нами усіма, а та перемога з нами усіма поділена не
могла бути. Тому що вона була вибіркова.
Я впевнений, що у Бога
на небесах є Своя правда і навіть стосовно нашої української історії. І ось ця
правда, яка таїться, сьогодні відкрито виринає з наших душ. Тому схилімо низько
голови перед тими, хто мріяв про нашу українську державність, і згадаймо, якою
великою жертвою ця державність нам дісталася!
Христос Воскрес!
Слава Господу нашому
Ісусу Христу! Слава Україні!