Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія в неділю 7-му після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Ваше Преосвященство!

Всечесні отці!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Я хотів би, щоб ви пройнялися сьогоднішнім Євангелієм, яке розповідає про зцілення двох сліпців і німого біснуватого чоловіка. Господь учинив ці чуда після зцілення доньки Іаіра. Ісус ішов від його дому і по дорозі зцілив двох сліпців, а пізніше і німого, якого привели до Нього. Бачимо, як повсякчасно Господь дарував людям утіху і Свою ласку.

Господь є світлом: ми кажемо, що Бог є світло і темрява Його не може огорнути. Там, де є Бог, там існує тільки світло, там немає темряви. Світло Божественної слави Творця неподібне до сонячного світла, до світла якихось електричних приладів чи, тим більше, світла свічки. Це зовсім інше світло. Воно, можливо, за істотою своєю схоже на те світло, яке бачать наші очі, природа їх є геть різна, а отже і різний вплив на людину: земне світло сприймають лише наші очі, а ось Божественне світло відчуває сама душа.

Ось, є озера, які напоюються водою з небес; є озера які напоюються водою річок; є озера, які напоюються водою із підземних джерел - усе це природні озера. Але лише будучи наповнювані водою вони можуть милувати наше око. Бо без дощу, при зміні русла річки, при висиханні джерела озеро не має чим підтримувати своє повноводдя і дуже швидко висихає, і тоді ми бачимо одну тільки безодню на місці колись прекрасної водойми.

Так само і благодать Божого світла дає істинну красу людині і запалює в очах людини вогник життя. Якщо цієї благодаті в людині нема, то така людина схожа на могилу. Людина без Бога схожа на могилу! Вона ще видимо існує в цьому світі, але вона вже померла і кінець такої людини дуже плачевний.

І ось Господь, Який проповідував, навчав, зціляв, робить велике благо для двох сліпців - дарує їм зір. Вони, вочевидь, були водимі кимось, і коли з’явився на горизонті Господь, цей хтось мабуть підказав їм: ось іде Учитель! Ось Господь - зцілитель ваш! І вони ще віддалік закричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! (Мф. 9:27) Вони мали надію на Того, Кого не бачили своїми тілесними очима, але відчували душею. Чому Сину Давидів? Давид серед ізраїльського народу був дуже шанований і був одним із найбільш славетних царів. Таким чином ці сліпці визнають Ісуса правонаступником Давида, тобто Царем Ізраїля і водночас очима своєї душі бачать в Ньому Христа - Месію, що мав прийти з роду Давидового.

Показово, що Христос ставить їм лише одне запитання: чи віруєте, що Я можу це зробити? (Мф. 9:28) Кожний із нас зустрічається з Богом у своєму житті, бо ми є покликані до богопізнання, і святі отці навчають нас, що в кожного ця зустріч відбувається по-своєму. Але віра наша настільки є нетривкою, що за два дні ці зустрічі можуть сприйматися геть інакше: ми то шукаємо Бога, покладаємо надію на Його милосердя і допомогу, а вже за мить відступаємо від Господа, а потім каємося і знову повертаємося. Усе це твориться через нашу віру. Тому і Господь не зцілив би цих сліпців, якби не знав їхньої віри. І це питання Христос, звісно, ставить не для Себе, а для нас, бо Він як Серцезнавець бачив їх, як і будь-яку людину, наскрізь.

Так само миттєво відбувається і зцілення біснуватого німого. І євангеліст завершує, розповідаючи, що ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях (Мф. 9:35). Богові не важливі міста і села, Богові важливі люди. Люди, які потребують допомоги. Тому не часто євангелісти звертають увагу на назву того чи іншого міста чи села. Ось і минулого тижня читалося Євангеліє, де було сказано, що Господь прибув до Свого міста (Мф. 9:1). І євангеліст Матфей не називає це місто, хоча й тлумачі Священного Писання кажуть, що це був Капернаум. І це є загально прийнятою думкою. Саме звідти озпочав Свою проповідь Спаситель і саме там, у Галілеї, вчинив найбільше чудес. Але ми знаємо зі Святого Євангелія також і інші слова про Капернаум, сказані Самим Господом: і ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш (Мф. 11:23). капернаум підносився до небес плодючими землями і розташуванням на перехресті торгівельних шляхів, що робило з нього успішне і багате місце. Також Капернаум піднісся до небес присутністю в ньому втіленого Сина Божого. Але зійшов до пекла, бо перше поставив вище другого і не помітив Бога, Який відвідав його.

Я це кажу вам для того, щоби ви зрозуміли, що для Бога Єрусалим, Капернаум, Назарет, Гадарин, Київ, Львів, Чернігів - усі міста і села однакові і топографія нашого знаходження особливого значення не мають в очах Божих. А для нас важливо тільки те, що як люди в часи Христові, так і ми сьогодні потребуємо Божого світла. І це світло сходить на нас через Святу Церкву, через Її Таїнства і найбільше - через Святу Євхаристії, в якій ми приймаємо в себе Христа.

На цьому я дякуватиму Богові за прекрасний недільний день і за прослухане повчальне Євангеліє, а також і вам за те, що сьогодні спільно підносимо свої молитви до нашого Господа.

Насамкінець хочу ще сказати кілька слів про своє служіння. Як ви, мабуть, зауважили, не кожної неділі я можу звершувати богослужіння в кафедральному соборі. Багато хто з парафіян запитує (а мені це переказують): де ж це зник Владика?! Я вам відповідаю: як і всі попередні п’ятнадцять років, я виконую свої архіпастирські обов’язки. Я відвідую і звершую богослужіня на парафіях Львівсько-Сокальської єпархії і не обнадіюю вас, що в найближчі неділі ви побачите мене в кафедральному соборі, тому що аж до середини листопада місяця маю вже дуже багато запрошень і запланованих поїздок. Зауважу, проте, що найбільші свята, серед яких Преображення Господнє, Успіння Божої Матері, Воздвиження Чесного Хреста, Покрова Пресвятої Богородиці, я служитиму тут. І так аж до дня пам’яті великомучениці Параскеви-П’ятниці, і хоча це й не недільний день, але в неділю перед днем її пам’яті 300-ліття святкуватиме храм у золочівському благочинні.

І вже справді на завершення хочу повідомити і наголосити, що, як і кожного року, ми вітатимемо Святійшого Патріарха тут, у Львові, 12-13 вересня. 12 вересня, в суботу, Святійший Патріарх освятить храм у Львові, ввечері звершить всенічне бдіння в нашому каедральному соборі, а 13 вересня очолить відправу Літургії на цілющому джерелі присілка Заглина в рамках Всеукраїнського паломництва. Запрошую всіх вас відвідати і взяти участь у цих богослужіннях. А також запрошую також на поїздку до Києва, щоби взяти участь у хресному ході в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тисячоліття з дня упокоєння якого ми святкуємо цьогоріч.

Моліться за мене, за свої родини, кожний сам за себе і все в нас буде добре! Я бажаю вам Божої допомоги, Божого благословення і нехай світло Христової віри всіх вас просвітлює. Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією в Покровському кафедральному соборі в неділю 7-му після П’ятидесятниці, 19 липня 2015 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії




Pоздрукувати матеріал