Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія в неділю 4-ту Великого посту, день пам’яті преподобного Іоана Ліствичника

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі у Христі брати і сестри! Я хочу привітати вас зі святою неділею і днем пам’яті преподобного Іоана Ліствічника, а також - сорока Севастійських воїнів-мучеників.

Сьогодні є четверта неділя Великого посту, і Церква перед нами поставляє подвиг і писання преподобного і богоносного отця-ігумена Синайської гори Іоана Ліствичника. Показово, що Церква не знайшла і не підібрала іншого слова для характеристики цього великого ігумена, не назвала його іншим ім’ям, як тільки за назвою самої книги, яку я тримаю у своїх руках і яку він написав після сорокарічного подвигу в пустелі.

Сорок років подвигу молитви, самотності і безмовства були проведені в пустелі. Тільки після цього, коли цього преподобного поставили ігуменом Синайської гори, на прохання свого тески - Іоана Раїтського, - він написав книгу, яку назвав “Ліствиця”.

“Ліствиця” - це слов’янське слово; якщо буквально його перекладати на українську, воно звучатиме як “драбина”. Власне преподобний Іоан таку мету і ставив перед собою: дати в книзі духовні настанови, слідуючи яким, людина, наче по драбині, піднімалася би шляхом духовного вдосконалення і прямувала би до вічного і блаженного життя з Богом.

Преподобний Іоан прожив вісімдесят років, із них, як я вже зазначив, сорок років - у пустелі. Ось ми кожного року, вступаючи у Великий піст, постимося протягом сорока днів, а цей преподобний сорок років у пустелі в цілковитій самітності подвизався і набув такого образу досконалості і святості, що наблизився до рівноангельського життя.

Скажете ви: “Ну це ж був чернець, монах, подвижник! Він і повинен бути таким! А ми - люди мирські, обтяжені багатьма турботами”. Але, якщо ми перед свої очі не ставимо приклади святих Церкви Христової і не прагнемо хоча б трішки наблизитися у своєму житті до них, шукаючи різних пояснень і виправдань, то перебуваємо в омані. Бо ж навіщо тоді, я хотів би запитати і себе, і всіх вас, Церква, особливо у Великий піст, на видноту перед нами поставляє подвиги великих мужів і жінок: святителя Григорія Палами, преподобної Марії Єгипетської, преподобного Іоана Ліствічника й інших святих подвижників, які згадуються Церковю у Великий піст по-особливому? Саме для того, щоби ми обирали їх для себе за дороговкази на тій дорозі, яка веде нас до Бога!

Ця книга, з одного боку написана для монахів, складається з тридцяти глав - тридцяти сходинок, по яких християнину належить підніматися вгору, прямуючи шляхом духовного сходження. У “Ліствиці” преподобний Іоан виклав те, що пережив сам, свій особистий духовний досвід. Але не думаймо, що ця книга написана лише для ченців, тому що Церква і про мирське життя і про монашество говорить як про подвиг, і, перебуваючи як в одному, так і в іншому стані, християнин однаково повинен іти шляхом самовдосконалення. Хоча, звісно, чернецтво стоїть вище життя сімейного, мирського, і про це ми можемо дізнатися навіть зі Священного Писання.

Тож, щоби зацікавити вас і щоби ви зрозуміли, що цю книгу преподобний Іоан Ліствічник насправді писав не тільки для монахів, я хотів би ознайомити вас дуже коротко буквально з кількома повчаннями з неї. Загалом же книга є чималенька за обсягом і, звичайно, читати всю її я не буду, бо ми так не закінчимо і до вечора, але я хотів би зачитати одне з повчань преподобного, розміщене на перших сторінках цього творіння, яке стосується, повірте, більшості із нас, присутніх тут, у цьому храмі.

Деякі люди, - каже преподобний Іоан Ліствичник, - які безтурботно живуть на світі, запитали мене: “Як ми, живучи з дружинами і обплівшись мирськими турботами можемо наслідувати життя чернече? Я відповів їм: “Усе добре, що ви тільки можете робити, робіть; нікому не дорікайте, не обкрадайте, нікого не обманюйте, ні перед ким не підносьтеся, - тобто не будьте гордими, - ні до кого не майте ненависті, не залишайте церковних зібрань, - тобто не переставайте ходити до храму і брати участь у богослужіннях, - до тих, хто перебуває у скруті, будьте милосердними, нікого не спокушайте, не торкайтеся чужої частки, - в перекладі це означає не доторкатися до чужого ложа, ліжка, тобто, буквально, - чоловікам не зраджувати своїм жінкам, а жінкам - своїм чоловікам, - і задовольнайтеся своїми жінками. Якщо так чинитимете, - підсумовує преподобний Іоан Ліствичник, - то недалеко будете від Царства Небесного (Сходинка 1. Про відречення від життя мирського: 21).

Ось бачите, яке дуже просте і водночас зрозуміле кожному з нас повчання. Не треба бути ченцем, каже преподобний Іоан Ліствичник, щоби осягнути Царство Небесне, а потрібно жити згідно із заповідями Божими, по совісті і з любов’ю до Бога і ближніх.

Я сподіваюся, що це повчання вас зацікавило і ви прочитаєте всю цю книгу, тому що я вважаю, що її, дорогі брати і сестри, треба перечитувати протягом усього життя. Є такі книги, які повинні бути у вашій бібліотеці, поруч зі Священним Писанням. Гадаю, така духовна бібліотека мала б налічувати хоча би близько десяти книг. Ось, наприклад, ця книга повинна бути в бібліотеці християнина. Якщо ж хтось цікавиться цим, я можу скласти вам список таких книг, які, повірте, слугуватимуть для вас дуже добрим дороговказом, які даватимуть відповіді на різноманітні і складні питання, які допомагатимуть правильно відповідати на виклики сьогодення.

А для того, щоби ви в цьому переконалися, я на закінчення проповіді прочитаю ще один невеличкий фрагмент із повчання преподобного Іоана, але зроблю невеликий вступ до нього. Звичайно, що серед нас не знайдеться людини, яка би не бачила снів. Це цілком природній процес, принцип якого тлумачить нам медицина і фізіологія зокрема. Але ж ми дуже часто хочемо знайти в наших снах якісь таємні знаки. Для цього ми знаходимо сонники, різного авторства, різних років видання, які начебто можуть розтлумачити нам сни і відкрити їхнє таємниче значення. Це, наприклад, книга Фрейда про снобачення. Але ця книга, чи якась інша - всі вони нічого спільного з християнством не мають.

Багатьох ця тема хвилює аж занадто. І тому мало відкинути неправдиве вчення, але й треба показати вчення православне. І ось преподобний Іоан Ліствичник якраз згадує про сни і снобачення у своїх повчаннях.

Снобачення є рухом розуму при нерухомості тіла. Мрійливість є обманом очей у приспанні думки. Мрійливість є притупленням розуму при бадьорості тіла. Мрійливість є баченням того, чого нема (Сходинка 3. Про сновидіння, що бувають у початківців: 25).

І далі преподобний пояснює, що дуже часто, коли людина вдається до духовного подвигу, біси спокушають її саме через діяльність її розуму - через сни і мрії.

Біси часто перетворюються на Ангелів світла і приймають образ мучеників, і показують нам у снах, що нібито ми приходимо до них; а коли ж ми пробуджуємося, то сповнюють нас радістю і піднесенням, - тобто ми отримуємо задоволення від побаченого, нас це тішить. Нехай же для тебе це буде ознакою мани; бо Ангели показують нам, - навпаки, - муки, Страшний суд і розлуку, а після пробудження - сповнюють страхом і жалем. Якщо коритимемося бісам у снах, - тобто, коли віритимемо цим снам, - то й протягом іншого часу вони насміхатимуться над нами. Хто вірить снам, той геть невмілий; а хто не йме їм віри, той любомудрий, - тобто людина розважлива. Отже, вір тільки тим снам, які сповіщають тобі про муку і суд, - які застерігають тебе і попереджають; а якщо приводять тебе у відчай, то й вони від бісів (Сходинка 3. Про сновидіння, що бувають у початківців: 28).

А взагалі, в іншому місці преподобний Іоан Ліствичник каже: хто вірить снам, той подібний до людини, що біжить за своєю тінню і намагається її впіймати (Сходинка 3. Про сновидіння, що бувають у початківців: 26). А мені, на противагу, пригадалися слова нашого філософа Григорія Сковороди, який сказав: світ ловив мене і не впіймав.

Тому не ловіть світу у мирських турботах і не бігайте за снами, бо все у цьому світі є дуже оманливе, і все одно не зловите його і він вас нехай не полонить. Думайте про вічне життя і про спасіння, яке здобувається у дуже простих речах. І, перебуваючи в такому розважливому духовному спокої, ви відчуєте дію в собі благодаті Божої ще в цьому житті. Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією в Покровському кафедральному соборі в неділю 4-ту Великого посту, день пам'яті прп. Іоана Ліствичника, 22 березня 2015 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал