Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія в неділю 17-ту після П’ятидесятниці, день свята Воздвиження Чесного та Животворчого Хреста Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні, у двадцять сьомий день місяця вересня, Церква вшановує Хрест Господній, творить особливу згадку про Чесний і Животворчий Хрест Господній. Великим чином Хрест воздвигається і покладається на середині церкви як велика святиня. І ось щойно ми з вами чули читання відповідного уривку зі Святого Євангелія і знову пригадалося, мабуть, кожному з нас те велике благодіяння Боже, яке вилилося на кожного, хто був народжений і буде ще народжений у цьому світі: спасіння роду людського Христом Спасителем через Голгофську Жертву.

Ми не знаємо і не вміємо по-іншому шанувати Хрест Господній, як тільки через пам’ять про хресні страждання Самого Ісуса Христа. Якби цього не було, це славне знамено Христа було б символом ганьби, як це власне і було до пришестя у світ Сина Божого і до Його сходження на Голгофу. Помирати на хресті було дуже важко, це завдавало великих страждань засудженим, і страчували на хресті злісних розбійників, бунтарів, яким не місце було у суспільстві та яких це суспільство вважало взагалі такими, яких уже не існує. Та зовсім інше враження у нас складається, коли ми дивимося на Хрест Христовий із зображенням розп’яття Самого Ісуса Христа - у цьому зображенні ми бачимо надзвичайну велич. Саме на цьому наголошує православна іконографія, яка зображає Спасителя на хресті умиротвореним, торжествуючим, Він схиляє голову, відає дух Свій і простягнутими руками пригортає весь світ. Західна католицька традиція навпаки зображає Христа в муках, підкреслюючи важкість Його страждань.

І перше, і друге зображення мають свої богословські пояснення. Та повернімося думкми до тих голгофських подій. На плечі Христа поклали хрест, і Він ішов вулицями Єрусалима аж до самого місця страти на Голгофі. У Ньому, найперше, виявлялося велике смирення. Та й несхожий Він був на тих двох розбійників, яких розіп’яли поруч, тому що, як говориться у священних текстах, жертва Йог була добровільна. Ніде в богослужбових книгах ви не знайдете, що Христос просто розіп’явся за нас, бо всюди підкреслюється, що розіп’явся добровільно, пішов добровільно на Голгофу, муки добровільно переніс і саме це прокладає значну різницю між великою Жертвою любові і прийняттям достойного покарання за злодіяння.

Так знаково сьгоднішнє свято припало на неділю - маленьке свято Воскресіння Господнього, малу Пасху. Чому я підкреслюю це? Ми знаємо, що найбільшим святом є, звісно, день Святої Пасхи, але щонеділі ми творимо згадку про цю подію і підкреслюємо, що вона є в центрі нашого буття, є найбільшою нашою надією. Бо інакше варто було б з апостолом промовити: якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша (1Кор. 15:14). І ось цього року по-особливому ми звершуємо шанування Хреста в недільний день, день Воскресіння. Дуже важливо зрозуміти, що голгофська Жертва і Воскресіння - все це одне-одного доповнює. Бо, як не могло бути Воскресіння без Голгофи і Хреста, так і смерть хресна не мала б сенсу, якби не увінчалася славним Воскресінням Христа з мертвих.

Апостол народів сказав: я спiврозп’явся Христовi, i вже не я живу, а живе в менi Христос (Гал. 2: 19-20). Ці слова його були лейтмотивом життя для всіх послідовників Христових, для святих ранньої Церкви і мають залишатися ним для нас, які зодяглися в Христа і поклоняються Святому Хресту Господньому, прославляючи Його славне триденне Воскресіння. Христос нікому не пропонує взяти Його хрест, бо жодній людині це не під силу - взяти тягар гріхів усього людства. Але Він сказав: візьміть свій, той, який ви можете понести! Але також дуже важливо, щоби в цьому несенні хреста ми допомагали й іншим, якщо бачимо, що ближній цього потребує.

Зараз, у час, коли звідусіль до нас промовляють голосами всіляких політичних партій, громадських об’єднань, реклам, агітацій, коли так потужно діє і зовнішня, і внутрішня пропаганда, дуже важливо зосереджися на собі, на своїй душі і своєму житті, перевірити, чи все з нами гаразд, і хрест свій високо підняти і промовити: моя партія - Христос, а єдине знаменно моє - це Хрест Господній. І якщо ми так ітимемо по життю, якщо справді в нас буде жити Христос, все інше додасться, тому що разом із хрестомнам подається і розум, і терпіння, і вміння правильно собою керувати в житті, брати від життя стільки, скільки потрібно, і лише те, що потрібно.

Тому будемо, дорогі брати і сестри, високо піднімати знамено перемоги над злом і Хрест Господній носити в душі, як казав святий апостол Павло: я ношу рани Господа Iсуса на тiлi моїм (Гал. 6:17). Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією в Покровському кафедральному соборі в неділю 17-ту після П’ятидесятниці, день свята Воздвиження Чесного та Животворчого Хреста Господнього, 27 вересня 2015 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії




Pоздрукувати матеріал