Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у неділю 9-ту після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! Щойно з прочитаного Євангелія ми з вами вкотре переконалися, що Господь наш Ісус Христос є Всемогутнім Богом.

Багато святих отців ставили перед собою запитання: «Для чого Бог допустив і навіть наказав своїм ученикам сісти в човен і плити на інший бік, коли, звісно, вже тоді знав, що на середині моря їх застане буря?» Але, продовживши свої міркування разом зі святими отцями, мабуть доречніше буде нам ставити таке питання: «Чого боялися ученики, знаючи, що їм так наказав Сам Господь Бог?»

Сумнів – ось велика наша біда. Сумнів і нетривкі у вірі серця не дозволяють нам уповні осягати волю Божу і розуміти і бачити Його премудрий промисел. Наш сумнів у силі Божій, може призвести до плачевних наслідків і перш за все для нас самих, як це сталось із апостолом Петром, який через сумнів свій почав тонути у морі.

Святий Амвросій Медіоланський, тлумачачи для нас цю притчу, пояснює, що човен почав тонути у бурхливих хвилях моря, тому що на його борту був Юда-зрадник. На той час він вже мав скриньку, в яку клали пожертви, і крав ці гроші. Ці гріхи Юди потягли на дно човен, на якому він плив. Подібно ж і наші гріхи тягнуть на дно човен нашої душі. Людина грішна, яка не має перед собою Бога, не має і втіхи в житті, навіть серед статків і успіхів вона впадає у депресії, а все тому, що човен її душі давно вже лежить на дні цього земного мінливого життя.

Усе наше життя дуже подібне моря. Ми пливемо по цьому морю на човні і прокладаємо свій шлях до тихої пристані. У житті ж нашому буває всяке. Бувають, окрім радісних і щасливих моментів, також і сумні, і скрутні обставини. Тоді ми зводимо очі до неба і питаємо: «За що? За що нам це все?» Ми прагнемо зрозуміти, чому раптом наш корабель почав тонути, чому розбивають його життєві хвилі. А відповідь одна і проста: в усьому винні наші гріхи, для наших кораблів ми самі стаємо тим Юдою, через якого тонув корабель з учениками Христовими. Саме через це піддається наш життєвий човен «ударам долі», наче ударам хвиль.

Сама суть потопання, опущення на дно є дуже символічною, бо вповні відображає суть гріха – падіння. Багато маємо ми Біблійних прикладів. Люцифер, який був на небесах поруч із Богом, впав у гординю і за повелінням Божим розкрилися небеса і сатана з небес впав у пекло найглибше, або слов’янською «преісподню». Перед невірними Дафаном й Авіроном розкрилася земля і поглинула їх, коли вони в пустелі почали спокушати народ Ізраїльський. У Христовій притчі Бог вчинив безодню між багачем і Лазарем, і через цю безодню, причиною якої були гріхи, багач не міг увійти до раю. Відтак розуміймо, що причиною падіння, причиною потопання є гріх. Тому завжди аналізуймо уважно свої життя, свої вчинки і кроки, щоби наш корабель спокійно плив по тихому морю.

Наш світ подібний до великого корабля, який пропливає, проходить свій історичний шлях. Також і кожний із нас, як я вже казав, в житті має свій човен. Про Церкву ж ми також говоримо, як про корабель, що провадить нас до спасіння. І держави, дорогі брати і сестри, в історії мали свої життєві кораблі. Учора ми святкували 22-гу річницю Незалежності України. Ми багато говоримо про те, що це є наша незалежність, ми її вибороли, але чомусь забуваємо, що колись мали свою державу – дуже сильну і вільну від сторонніх впливів. Цією державою була Київська Русь. Це був сильний корабель, і він не розбивався у хвилях моря, але хвилі морські розбивались об його борти.

Цього року ми відзначаємо 1025-річчя Хрещення Київської Руси-України, цього міцного корабля, за кермом якого стояли великі наші князі, володарі Київської Руси. Але навіть у тій сильній державі, християнській державі, яку вони збудували, на борту цього корабля, подібно до Іуди, були ті, які своїми діями розхитували цей корабель і зрештою спричинили його потоплення. Адже вже через кілька десятків років після смерті благовірного князя Ярослава Мудрого ми бачимо як його нащадки не зуміли поділити влади і кожний сказав: «Зніміть мені із цього корабля маленького човника і я попливу по морю сам і буду сам по собі».

Та держава не встояла. Слід же і нам берегтися, щоби не впасти під гнітом сучасного світу, щоби не втонули наші душі. У нас для цього є потужний корабель – Свята Церква, заснована Господом нашим Ісусом Христом. Перебуваючи на її борту – спасемось, а, якщо захочемо бути самі по собі, – загинемо.

Зараз ми з вами стоїмо на борту міцного корабля, де твориться соборна молитва, і де нам нічого не загрожує. Але на жаль є багато таких людей, які не бажають залишити свої маленькі човники і сісти на цей корабель. А потрібно ж прагнути нам до цієї могутньої соборної молитви, потрібно тут пліч-о-пліч молитися один за одних і бути в єдності. Ми ж усі усвідомлюємо, що коли плистимемо самі в шторм – ризикуємо піти на дно. А керманичем Церковного корабля є Христос, який здатний підійти, кожного взяти за руку, як апостола Петра, і врятувати від неминучої смерті

Дорогі брати і сестри! Для того щоби підтримати наш корабель нашої Львівської єпархії до нас із Першосвятительським візитом прибуде наш Предстоятель Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, який тримає кермо нашої Помісної Української Православної Церкви. Закликаю всіх вас ознайомитись з програмою візиту і взяти участь у Патріарших богослужіннях.

Дай Бог, дорогі брати і сестри, щоби ми, пливучи по бурхливому морю нашого життя, завжди відчували Божу руку помочі щоразу, коли, подібно до апостола Петра взиватимемо: «Господи спаси мене!» (Мф, 14, 30), і, отримавши спасіння, разом із іншими апостолами промовляли до Христа: «Воістину Ти є Син Божий» (Мф. 14, 33). Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією у Покровському кафедральному соборі у неділю 9-ту після П'ятидесятниці 25 серпня 2013 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал