Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у неділю 32-гу після П’ятидесятницю, про Закхея

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! Сьогоднішня неділя називається неділею про Закхея, і щойно ви чули Євангельське читання, яке безпосередньо розкриває її духовний зміст.

Дивлячись у церковний календар, бачимо, що ми з вами вступаємо в особливий період. Найперше, на що слід звернути нам увагу, це те, що, Церква, згадуючи покаяння Закхея, показує, що ми стаємо на стежку, яка веде нас до початку Великого і Святого посту, Святої Чотиридесятниці.

Наступна неділя буде називатися неділею про митаря і фарисея. Але й ця неділя також розповідає нам про митаря – Закхея. Митар – це збирач податків, людина особлива в тодішньому суспільстві, але без особливої поваги серед простого люду. Митарі були всіма осуджувані за несправедливість податків, що збирались.

Так ось Закхей був одним із цих митарів і навіть не просто одним із них, але начальником над всіма митарями.

Щоби вповні уявити картину, зображену у сьогоднішньому Євангелії, необхідно, звичайно, самому побувати в Єрихоні. Місто це лежить в землях багатих і родючих. Ті із вас, дорогі брати і сестри, хто хоча б раз побував на Святій Землі, скоріш за все бував і в Єрихоні, тому що паломницькі програми у своїй переважній більшості включають відвідини цього міста. До нині паломникам там показують смоковницю, на яку виліз начальник митарів Закхей, щоби побачити Ісуса, що проходив повз.

Спадає на думку таке питання: чи дійсно, щоби побачити Бога Великого і Величного, потрібно сходити на якісь висоти? Адже за земними міркуваннями для того, щоби, скажімо, розглянути велику гору, потрібно зійти на ішу, хоча б малу, але також гору. Лиш тоді можливо буде роздивитися високу гору у всій красі.

Закхей знав, що до Єрихона прийшов Ісус. Він вже багато чув про Нього і мав надзвичайний інтерес до цієї постаті. Але будучи малим на зріст, він усе ніяк не міг серед великої кількості народу, який оточував Спасителя, Його розгледіти.

І от Закхей, будучи кмітливим, до чого його спонукала його ж таки професія, зметикував, що можна вилізти на смоковницю, на дерево, щоби побачити Ісуса.

Для чого він так трудився? Звичайно ж не для того, щоби вкотре задовільнити свої професійні інтереси, свої фінансові інтереси, жодного приьутка ця зустрім йому принести не могла. Для чого ж тоді? Він лізе на дерево, люди, мабуть, сміються з нього, а він далі лізе. Що керує ним? Цікавість, інтерес, адже в той час Ісус із Назарета вже відома постать серед народу. Але інтерес цей за Своїм премудрим промислом безсумнівно розпалює Бог. Зустріч Закхея з Богом відбулась, розуміймо, значно раніше, Господь побачив, що людина ця здатна до покаяння, до припинення беззаконного життя.

Господь торкнувся його жорстокого і жалюгідного серця, яке нічого не хвилювало, окрім наживання багатства, і в одну мить воно розквітло покаянням. Минулої неділі ми чули слова Ісуса, коли Він вийшов на проповідь: “Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне” (Мф. 4, 17). А сьогоднішнє Євангельське читання саме розкриває найперший смисл і зміст цього покаяння.

У Євангелії загалом ми зустрічаємо кілька прикладів покаяння, прикладів різних, коли різні люди цілком по-різному і в різний спосіб каялися. І ми бачили, як Господь приймав їхнє різне, але, головне, щире каяття і повертав до життя цих упалих, найперше духовно і морально упалих блудницю, митаря, розбійника.

Чи слід нам, таким свідомим християнам, у своєму житті осуджувати, викривати сучасних грішників, тих, хто є подібними до цих Євангельських прикладів? Скажете ви: “Звичайно, потрібно це робити”. І я скажу – потрібно!

Але як це робити, оце вже інше питання. Важливо не перебирати на себе властивості Божі, бути для грішника не суддею, а рукою допомоги і підтримкою, допомагати підвестись, а не ще більше пригноблювати, бо достатньо над ним посміявся і познущався диявол.

Для цього, зокрема, й існує Церква, існує проповідь, щоби зупиняти цей гріх, для цього то й існує Таїнство Покаяння. Але дуже часто буває так, що ми конкретно осуджуємо ту чи іншу людину без бажання допомогти їй, забуваючи, що ця людина може в одну мить перетворитися із Савла в Павла, із злодійкуватого митаря Закхея у сина Авраама, який скривдженим поверне все вчетверо і творитиме милостиню.

Господь промовив до Закхея: “Нині прийшло спасіння дому цьому” (Лк. 19, 9). Тому то саме цей Євангельський уривок читається під час чину освячення будинку. Каючись і очищаючи свої душі, отримуємо Боже благословення і ми, і наші рідні, і наші оселі, і наші діла Бог благословляє, коли живемо із Ним і ходимо в Його заповідях.

І тому що нам показує приклад Закхеєвого покаяння? Він не просто сказав: “Каюся!”, - але дав обітницю творити добро. І приклад його покаяння показує те, що за нашим усним словесним покаянням, повинно настати істине і щире усвідомлення своєї гріховності, глибоке розкаяння душевне і зміна життя.

Запитував я, чи потрібно сходити на якусь висоту, щоби зустрітися з Богом, і де шукати нам цю смоковницю чи цю гору. Святий храм, дорогі брати і сестри, для кожного із нас є тією смоковницею. Сюди ми приходимо і тут у звершуваних богослужіннях і Таїнства зустрічаємо Бога. І ми повинні розуміти, що не формально, не уявно, але дійсно зустрічаємо, все залежить лише від повноти нашої віри і від чистоти наших душ.

А здійнявшись на духовні висоти і зустрівши Христа Спасителя, ми неодмінно побачимо Його всеохоплюючу абсолютну любов до кожного із нас. Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією у Покровському кафедральному соборі у неділю 32-гу після П’ятидесятниці, про Закхея, 2 лютого 2014 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії




Pоздрукувати матеріал