Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у неділю 31-шу після П’ятидесятниці, після Різдва Христового

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Христос Рождається!

Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогоднішнє Євангельське читання, неділі після Різдва Христового, знову повертає до події народження і пришестя у світ Сина Божого. Це Євангеліє читалося у другий день після Різдва Христового, у день свята собору Пресвятої Богородиці. Але сьогодні Церква, згадуючи вбитих Іродом немовлят, а також праведних Йосифа обручника, Давида, царя, і Якова, брата Господнього за плоттю, ще раз прочитує нам цей уривок Євангелія від Матфея.

Ось ми у ці дні радіємо і добре робимо, що радіємо, бо у світ прийшов Син Божий. Але нас водночас не можуть не бентежити ті драматичні події, які відбувалися довкола події народження Спасителя. Найперше звісно ми вжахаємося через бездушність і нелюдяність царя Ірода. Його гординя і самолюбство не дозволили йому змиритися, по-перше, з тим, що волхви, вельможі з далеких країн, прийшли вшанувати якогось іншого Царя, а, по-друге, що вони до того ж не виконали його повеління – повернулися додому іншою дорогою і не відкрили йому місця народження Месії. І ось Ірод, який і раніше мав лиху славу беззаконника й одержимого владою деспота, сягає епогея своєї жорстокості: він наказує повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, – від двох років і менше – за часом, про який вивідав у волхвів (Мф. 2:16). Від рук воїнів у ті дні загинуло 14 000 невинних немовлят, пам’ять яких ми звершуємо сьогодні.

Водночас ангел Господній увісні з’являється Йосифу, звіщає про намір царя Ірода погубити Богонемовля Ісуса і наказує втікати до Єгипту. Узагалі ангельський світ і його участь у цій історичній події пришестя у світ Сина Божого вкотре підкреслюють Божественність і велич народженого в убогому вертепі Немовляти. Ангели і прославляють народженого в тілі Месію, і водночас дивуються страшній тайні Божого втілення, коли невмістиме Слово Боже вміщає Себе у людське тіло. Вони постійно знаходяться біля Богородиці, Богоматері, біля Йосифа, обручника, і Богонемовляти Ісуса, оберігаючи це святе сімейство, яке змушене рятуватися втечею.

Читаючи Святе Писання, ми може поставити перед собою питання: якщо Немовля Ісус є Богом, то чому Бог не перешкодив намірам Ірода? Але ми дуже швидкі на поставлення цих запитань у своєму розумі і забуваємо про провидіння Боже і про те, що Господь, подарувавши одного разу людині свободу вибору, ніколи вже її не обмежує.

Час народження Христа був часом цілковитого морального розтління людства. Суспільство, зокрема римське, фактично лежало у злі, чаша гріха була перевернута і з неї цей гріх витікав у світі. Перший сумнів з’являється у самого Йосифа, якому важко сприйняти факт зачаття Дівою від Святого Духа. Що ж тоді казати про юдейське суспільство в цілому, про царя Ірода, чого сподіватися від них?! Від самого початку, коли Богонемовля Ісус не встигло промовити і єдиного слова, вже з’являються противники Христа, богоборці. І правдиво кажуть святі отці: вже сам вертеп стає Голгофою, вже ясла стають плащаницею.

Зрештою у всіх подіях земного життя Христа від часу самого Його народження ми бачимо справдження слів старозавітніх пророків. Пророки, як ви знаєте, ніколи не говорили самі від себе і завжди безстрашно свідчили про правду, за що й ставали вигнанцями і побивалися юдеями. Зокрема пророк Ісая говорить: ось, Господь сидить на хмарі легкій і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські (Іс. 19:1). Водночас пророк Осія промовляє: з Єгипту викликав сина Мого (Ос. 11:1). Прихід Христа в Єгипет окрім засоба втечі, був і Божим змилуванням над тією землею, Божим відвіданням після десяти кар, насланих Богом на єгиптян у часи Старого Завіту. Та й, коли ми поглянемо на єгипетську землю, у перші віки після Різдва Христового, то побачимо, які рясні плоди християнства приніс цей благословенний Богом край. Адже саме у єгипетських пустелях розквітло чернецтво й умоглядне богопізнання і богослів’я, саме там утвердилася велична Олександрійська богословська школа.

Що ж сталося з Іродом? Євангеліст Матфей каже нам про його долю дуже стисло, лише констатує факт його смерті. Але ж як помер Ірод?! Священне Писання нам цього не каже, але розповідають про це історики. Зокрема Йосиф Флавій, я думаю, що більшість чули про цього юдейського хроніста, повідомляє нам подробиці смерті Ірода царя. Загалом він згадує лише три події, які мають стосунок до Священного Писання: смерть Ірода, мученицьку кончину Іоана Хрестителя, і розп’яття Ісуса Христа, описуючи яке, він зазначає, що це був сильний Пророк, надзвичайна Людина, якщо взагалі це була Людина.

Так ось євангеліст Матфей каже: як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти (Мф. 2: 19-20). І сказано також, що коли повернувся Йосиф з Марією і Богонемовлям, то дізналися, що до влади прийшов Архелай, син Ірода, і пішли у землю Галилейську, оселившися в Назареті. А з Іродом сталося нещастя, велике нещастя: він дуже сильно занедужав – його тіло вкрилося струпами і він, буквально, гнив заживо. Зокрема Йосиф Флавій зазначає, що довкола Ірода стояв такий сморід, що всі придворні повтікали з палацу. Ось такою була кара за смерті цих 14 000 немовлят.

Ось такими драматичними є події, згадувані нами сьогодні. Та водночас вони показують, що нелегкою є доля християнина, справжнього християнина на землі, але й за всяке зло злочинці завжди несуть відповідь.

Євангеліє від Матфея багате на посилання на свідчення пророків про Месію, що гряде у світ. Але потрібно розуміти, що багато їхніх слів зберігалися юдеями і дійшли до нас в усних переданнях. Так, наприклад, євангеліст Матфей говорить про Христа словами пророка, що Він Назореєм наречеться (Мф. 2:23). У Старозавітніх книгах цього немає, але апостоли і євангелісти, як і всі юдеї, розуміли значення пришестя Христового для людства і для світової історії, а тому зберігали все, що навіть усно передавалося в юдейському суспільстві з покоління в покоління.

Тому, дорогі у Христі брати і сестри, слідуймо і ми їхньому прикладу і завжди пам’ятаймо, яким дорогоцінним скарбом для нас є Боже змилування і народження в тілі Сина Божого – Христа Ісуса Відкупителя людини, і Його жертовне розп’ятя і смерть за всіх нас і славне триденне Воскресіння. Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією у Покровському кафедральному соборі у неділю 31-шу після П’ятидесятниці, після Різдва Христового, 11 січня 2015 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал