Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у неділю 18-ту після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри!
Всечесний отче-настоятелю!
Всечесні отці!

Найперше хотів би подякувати всім вам за те, що сьогодні маю можливість соборно звершувати Божественну Літургію у вашому прекрасному храмі.

Звідусіль у нього зараз пробивається сонячне світло, з дерев, що стоять при вході, падає листя. І цього прекрасного сонячного осіннього дня, до безмежності теплого, наче влітку, ми принесли у цьому храмі Безкровну Жертву Господу і Спасителю нашому, а Він подав нам науку про те, як належить нам жити, а точніше співжити з іншими людьми у цьому світі: як потрібно вміти любити, як потрібно вміти прощати, особливо прощати борги – як матеріальні, так і духовні. Ця наука, звісно, нас бентежить, тому що ми розуміємо, що дуже часто ми цих заповідей Спасителя не виконуємо у своєму житті.

Христос каже: коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? (Лк. 6:32) Добре, коли ми любимо тих, хто нас ненавидить, бо це легкий шлях до спасіння. Коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? (Лк. 6:36) Добре було б, якби ми позичали і нічого не сподівалися, бо Господь щодо нас вчиняє значно більші діла милосердя.

Можемо ми це в житті виконати? Хтось говорить у собі: ні!; інші кажуть: можна спробувати; а ще інші кажуть: хіба так не було в нашому житті, що ми змушенні були любити тих, хто нас ненавидів. Ці останні однак говорять про любов до ворогів у значно ширшому розумінні, уникаючи оцінки своєї особистісної позиції. Дуже важливо хоча б намагатися жити за словом Христовим, тому що така досконала любов найперше приведе нас до Царства Божого. Але окрім того вона також нам ще в цьому житті принесе внутрішній мир і спокій.

Хочу також сказати і про сьогодення України. Багато чули ми про братню любов до нас наших сусідів, щоправда всі вони без винятку виряджалися у старших братів. Близько трьохсот років Україна була під великою державою Річчю Посполитою, а потім розділили її Австро-Угорська і Російськаї імперії. Вони так щиро нас любили, що робили все, щоби такого народу, як українці, взагалі не було.

Ось так можна від особистісного рівня перейти до всенародного. Взагалі, дивлячись на світ сьогодні, бачимо, що він обертається довкола постійних конфліктів. Як же бути зі словами, які промовляє до нас зі Святого Євангелія Господь Ісус Христос? Де б не були, ми сьогодні говоримо лише про одне і бажаємо лише одного: щоби на нашу землю прийшов мир, щоби завершилася війна на Сході України, щоби припинилися смерті найкращих синів нашої землі у цій незрозумілій війні. Дуже часто ставлять одні й ті ж самі питання: коли все це припиниться? Скільки ще потрібно часу і жертв для того, щоби все це припинилося? Відповідей на ці питання не знаходять навіть найкращі мужі цього світу, і ми не знаходимо цих відповідей.

Вочевидь, нам у цій ситуації треба звернутися до слів Христа Спасителя. Важко, але треба все покривати любов’ю, прощенням і молитвою. Чи зможемо ми любити тих, хто пішов на нас війною? У будь-якому випадку ми повинні їм простити, а щодо всього іншого – розсудть Сам Бог. Розраджує нас Священне Писання, де у Другій Книзі Паралипоменон говориться: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа… cтійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам (2 Пар. 20: 15, 17). Знаймо, що і це – Божа війна, бо воюємо ми проти брехні і гріха, а отже Господь переможе за нас.

Що нам для цього потрібно робити? Молитися і любити! Тим, хто з іншого боку так бездумно кладе свої життя, нам залишається лише співчувати. За що вони гинуть? За зло! І ось зло саме себе з’їдає. Це нам може підтвердити навіть наша земна історія. Хіба фашизм, нацизм, більшовизм, комунізм не були злом? Були! І що ж? Нищили одне одних і зрештою всі розвалилися. Божа правда ж завжди торжествує, і нам належить у це вірити.

Сьогодні, за два дні до свята Покрова Божої Матері, задумаймося про те, як Богородиця неодноразово захищала християнський побожний люд від усякого видимого і невидимого зла, розгортаючи над ним Свій Покров. Згадуємо і Константинополь, і Почаєв, і багато інших місць чудесного явлення Божої Матері і Її молитовного заступництва. Коли вже безсилими були сильні мужі світу цього, тоді Божа Матір приходила нам на допомогу. І цього разу, я вірю, Вона неодмінно прийде нам на допомогу.

Прийде Божа Матір і явить нам силу Свого заступництва. Але побачить Її тільки той, хто буде здатний бачити Її, чиї духовні очі будуть чистими. Такми чистими, як очі святого Андрій Христа заради юродивого, який побачив Божу Матір у Влахернській церкві. Він запитався у свого ученика Епіфанія: чи бачиш ти, брате, Богородицю? А той відповів: бачу і жахаюся!

Я вірю, що омофор Пречистої Діви Марії буде простягнутий над нашою українською землею. Від нас же вимагається тверда віра, щира молитва і всепокриваючи любов.

Тому, дорогі брати і сестри, не жахайтеся. Ми переможемо. І найкраще, що можемо ми робити для цієї перемоги, це приходити на соборну молитву до цього святого храму. Якщо ж так чинитимуть люди й у інших селах і містах, якщо вся Україна стане на молитву, зло з’їсть саме себе. І ви побачите, як всі ці гордії, які вважають, що вони поклали весь світ до своїх ніг, щезнуть, як щезає дим, зникнуть, як віск тане від лиця вогню.

Ми взиваємо у молитві: нехай Воскресне Бог і розвіються вороги Його! Так само Воскресне Україна, і всі її вороги розвіються. З нами Бог, чого нам боятися?! Молімо лишень, дорогі брати і сестри, постійно Бога, щоби Він подав нам мир, і просімо Божу Матір про заступництво над усіма нашими родинами, нашим храмом, селом, усіма нашими містами і селами, над усією Україною. Амінь!

(проповідь виголошена після Божественної Літургії у Покровському храмі с. Горпин у день 100-річчя від дня початку його будівництва і 75-річчя від дня освячення під час Архіпастирських відвідин Кам’янко-Бузького благочиння у неділю 18-ту після П’ятидесятниці, 12 жовтня 2014 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал