Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у неділю 17-ту після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Всечесний отче-декане і настоятелю!
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри!

Найперше хотів би всіх вас привітати з цією святою неділею і водночас із величною подією у житті вашої парафії, вашого храму – оновленням святого престолу.

Перед тим, як розпочати Божественну Літургію, ми звершили освячення нового престолу вашого храму. Звичайно, це ввійде до літопису вашої парафії як незвичайна, особлива подія. Адже сьогодні ми також святкуємо і 125-річчя цього храму. Про це свідчили й діти, які віршами зустрічали мене на подвір’ї вашої святині. Тобто вже шість поколінь молилося у цьому храмі. 125 років – це чималий відрізок часу, особливо, якщо подумати про те, що людина в середньому живе лише шістдесят відсотків від тих ста двадцяти п’яти років. Ті покоління людей, які будували цей храм, ваші прабабці і прадідусі, вже давно відійшли у вічність, а вас Господь сподобив побачити таку подію, як оновлення Святої Трапези, святого престолу, як і їх Господь свого часу сподобив бачити освячення цього храму. Тому то гадаю, що ця подія буде золотими літерами вписана в історію вашої парафії та в історію вашого села.

Сьогодні ми чули Євангельське читання про те, як Господь спочатку проповідував на березі Генісаретського озера, а опісля неочікувано виявив силу Свого Божества Симонові Петру. Коли Петро побачив, як за одним лише словом Ісусовим його сіті вщент наповнилися рибою, на нього напав благоговійний страх.

Узагалі цікавим і дуже повчальним є те, що Христос покликав до проповіді Євангелія Царства Божого простих неосвічених рибаків. Він показав простим рибалкам, що Він є Бог і покликав їх за Собою, щоби вони несли Його вчення у світ. І вони пішли за Ним, пішли маючи тверду віру у свого Вчителя. Парадокс у тому, що віра їхня була щира і не вимагала чудес, а книжники і фарисеї, які безумовно мали впізнати в Ісусі з Назарету Месію, вимагали постійних чудесних знамень і попри всене мали цієї віри.

Христос не прийшов до синагоги, не покликав книжників, фарисеїв, садукеїв чи інших філософів, які добре знали Біблійне вчення або просто були освіченими людьми, а прийшов на берег Генісаретського озера, знайшов простих рибалок і покликав їх: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей (Мф. 4:19). Господь наче так каже: Я покажу людству, що мудрість віку цього, всі його мудрування – це юродство і марнота, а ви, прості рибалки, сповнені Божественної мудрості, переможете своєю проповіддю весь світ.

Тому стоячи у храмі, дорогі брати і сестри, ми повинні уявляти себе у тому човні, в якому не раз стояв Христос зі Своїми учениками. Бо всі ми в особі святих апостолів покликані щоденно перемагати цей світ Словом Божим. Священикам можна пригадати вчення про царське священство, але не тільки я, не тільки ваш отець-настоятель чи інші отці, проповіді яких лунають у храмах, не тільки духовенство, але всі християни без винятку покликані щомиті свідчити про Христа, свідчити своїм життям, своїми ділами, словами, думками і навіть почуттями.

Невипадково храм порівнюють із кораблем: Церква справді для нас є тим єдиним кораблем, на якому ми можемо спастися й уникнути багатьох небезпек бурхливого моря нашого життя. Ми бачимо перед собою вгорі цей прекрасний корабель; згадаймо і про те, як на кочезі врятувався Ной і його сім’я. Поспішаймо сісти на цей корабель, поспішаймо до храму, щоби мати спільність із Христом і непосоромлену надію на спасіння.

Нехай, дорогі брати і сестри, нічого не лякає і не бентежить вас у цьому світі. Тому що наша Вітчизна – це небо. Скільки б не прожили, скільки б не метушилися, не перебували у горі чи радості, все одно це тимчасово. Єдине про що нам дійсно треба піклуватися – це наша вічність.

Звісно ж, як земнородні, як громадяни Української держави, всі ми переживаємо через те, що сьогодні відбувається у нашій країні, на її Сході. Але я хотів би, щоби ви розуміли, що найбільшим, що ми можимо зрозбити, є не милостиня, не видима допомога війську, а наша молитва. Багато може щира молитва праведного (Як. 5:16). Тому дбаймо з одного боку про чистоту сердець, а з іншого – ревно молімося і Господь подасть нам Свою велику милість.

У Старозавітній Другій Книзі Параліпоменон читаємо Богонатхненні слова Іозіїла до царя Іосафата та всього ізраїльського народу: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа… cтійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам (2 Пар. 20: 15, 17).

Що це є війна Божа не треба вам багато розказувати, тому що ви маєте очі, щоб бачити, і вуха, щоби чути. Тому що це війна з неправдою, зі злом. Спостерігаючи за всіма цими подіями, можна з упевненістю сказати, що це не війна тільки України і Росії, а це війна всього світу, точніше двох світів: світу рабів неправди, тобто зла, і світу вільних людей.

Свобода і воля дарована людині Самим Богом, і не обраним тільки людям, але всьому людству. Тому правда Господь наш Ісус Христос, в Якого ми віруємо, Якого сповідуємо, до Якого щодня молимося, неодмінно переможе за нас. Як? Звісно, ми не сподіваємося на якесь неймовірне чудо, але зло буде подолано, подолано тими людьми, які себе називають себе вільними, патріотами і захисниками своєї Вітчизни. Саме цих людей, борців за правду, Господь обрав Своїм знаряддям для подолання зла.

Так було у Старому Завіті, так є і в Новому Завіті і так буде до кінця віку. Тому що всі ми покликанні бути вільними. Господь повчає нас: пізнаєте істину, і істина визволить вас (Ін. 8:32). Ось ми пізнали Христа, всі у Христа зодягнулися і кажемо: ми хочемо бути вільними! Навіщо нам цар, імператор чи ще хтось, коли ми вільний християнський народ, який з молитвою любить і перемагає?!

Дорогі брати і сестри, ще раз вітаю вас із цим святковим днем! Я хочу, щоби в наших серцях утвердилася віра, віра святого пророка Іони, пам’ять якого ми сьогодні святкуємо, віра тих, хто боровся за нашу державу, і тих воїнів, які сьогодні стоять на захисті нашої Вітчизни. З вірою і Божим благословенням ми переможемо. Амінь!

(проповідь виголошена після Божественної Літургії у Свято-Миколаївському храмі с. Гребінці у день його 125-річного ювілею під час Архіпастирських відвідин Жовківського благочиння у неділю 17-ту після П’ятидесятниці, 5 жовтня 2014 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал