Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у день свята Собору Пресвятої Богородиці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Христос народився!
Всечесні отці!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Я хочу щиро всіх вас привітати із другим днем свята Різдва Христового, святом Собору Пресвятої Богородиці, який для вас також є і престольним святом вашого храму.

У цей другий день свята Різдва всі ми особливо прославляємо Божу Матір, нашу Заступницю і Покровительку, яка й народила нам Сина Божого, втілене Слово. І сьогодні в наших Різдвяних піснеспівах і колядках лунає особлива похвала Божій Матері.

Я хочу вас привітати із вашим престольним святом. 105 років тому ваші діди і прадіди засновували, споруджували цей храм і присвятили його Пресвятій Богородиці і Приснодіві Марії. Ось уже четверте або й п’яте покоління молиться у вашому храмі, в особі священика приносить безкровну Жертву Богові, звершує Євхаристійну подяку Христу.

Сьогодні перед нами на середині храму лежить ікона із зображенням вертепу, ясел, у яких спочиває Немовля і Діва, яка сповила Свого Первістка і в них поклала. Святитель Василій Великий, архиєпископ Кесарії Каппадокійської, разом із нами взираючи на подію Христового народження, так каже нам: “Не питайте, чому нема Отця, а народився Син”.

Не потрібно займатися нам із вами зайвими розмірковуваннями. Бо це лиш можуть бути наші людські міркування. А таїна народження Спасителя є надзвичайно великою. Вона лиш у незначній мірі відкрита нам на перших сторінках святого Євангелія від Матфея та Луки. І таїна ця народилася у великому смиренні Божої Матері.

Ось, власне, коли ми говоримо про Божу Матір, то перш за все повинні звернути увагу на Її глибоке смирення. А в чому ж це смирення проявлялося? Перш за все і, що найголовніше, у покірному прийнятті волі Божої. Діва Марія була єдиною донькою праведних Іоакима й Анни і була присвячена Богові. Як ви знаєте, у трьохрічному віці Вона була приведена до храму, при храмі виховувалася і все Своє життя бажала провести у дівстві і служінні Богові. Однак Їй було явлення архангела Гавриїла, який сповістив, що Вона обрана стати Матір’ю Месії, і Діва Марія з великим смиренням прийняла все те, що він Її сказав, без зайвих міркувань, а лише словами: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1, 38).

Марія розуміла, що для людини не можливо зачати дитину, народити її і зберегтися дівою. Тому Вона поставила питання перед собою і перед явленим архангелом запитання: “Як же станеться це, коли Я мужа не знаю?” (Лк. 1, 34) Для неї було особливо важливо залишитися Дівою, і в цьому ми бачимо глибину Її віри і чистоти. “Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе”, - пролунала відповідь ангела (Лк. 1, 35). І ось Марія й вимовила ці чи не найважливіші для Себе і людства слова: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм”.

Бачимо як поєднались у Пресвятій Богородиці віра, бажання зберегтися тілесно і душевно чистою і водночас абсолютний послух Богові. І на прикладі Діви Марії Бог показав, які чуда Він сотворить з Тими, хто буде смиренний серцем і хто любитиме Його над усе. Господь Бог, як співаємо ми у церковних піснеспівах, зберіг цю Святу Отроковицю Дівою і до Різдва, і в Різдві, і після Різдва.

Тому, дорогі брати і сестри, Божа Матір, Яка зійшла на таку велику висоту, яка стала чеснішою і славнішою за всі архангельські, ангельські і всі небесні сили, удостоїлась цього лише Своїм подвигом, чистотою Свого духу, силою віри і особливо глибиною Свого смирення.

Вона є вінцем пророків, тому що Сама стала великою Пророчицею. “Ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Бо вчинив Мені велич Всемогутній” (Лк. 1, 48-49).

Її можна назвати вінцем усіх апостолів, тому що Вона проповідувала Євангельське благовістя, залишаючись після Вознесіння Господнього разом зі святими апостолами і всіма послідовниками Христовими.

Її можна назвати вінцем усіх мучеників, тому що Вона явилася першою Мученицею, страждаючи зі Своїм розіп’ятим Сином і погребаючись із Ним.

Її можна назвати вінцем усіх преподобних, тому що в Успіні Своєму Вона світу не залишила, а просвітила цей світ Своїми молитвами перед Престолом Божим.

Її можна назвати вінцем усіх святителів, тому що Вона ввійшла у Святая Святих, подібно до того, як святителі і пастирі Церкви стоять у Святая Святих біля престолу Божого, і подібно ж і Сама Діва Марія зараз предстоїть Престолу Божому на небесах.

Вона для всіх стала Матір’ю і великою Заступницею.

Тому у цей другий день свята Різдва Христового ми по-особливому шануємо Божу Матір як Двері, через які у світ прийшов Бог, прийшов новий Адам, щоби наше людське єство вивести на небеса, обожити і повернути до того початкового стану, в якому перебувала перша людина.

Отже по-особливому шануймо сьогодні Божу Матір! Їй сьогодні наші молитви, їй сьогодні наш земний поклін. Звичайно, шануючи Божу Матір, ми у своєму житті повинні у всьому вподібнюватись до неї: у смиренні, у чистоті духу, у великому подвигові віри. А Свята Отроковиця у будь-яких випробуваннях і терпіннях покриватиме нас і захищатиме від усіх бід Своїм чесним омофором.

Дорогі брати і сестри! Свято Різдва – це є свято миру, спокою, блаженства. І я хотів би подякувати перш за все отцю Михаїлу, настоятелю, і всім вам за те, що сьогодні маю можливість молитися разом із вами у цей другий день свята Різдва Христового в цьому величному храмі.

Нехай Божа благодать, благодать Богонемовляти Ісуса і молитви Божої Матері завжди перебувають над вашим храмом, селом, над вашими сім’ями. Нехай Богонемовля Ісус благословить ваше життя! Амінь! Христос народився!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією у храмі Собору Пресвятої Богородиці с. Ременів у день його престольного свята під час Архипастирського візиту до Кам’янко-Бузького благочиння у другий день свята Різдва Христового, свято Собору Пресвятої Богородиці 8 січня 2014 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал