Проповідь митрополита Димитрія у неділю 31-шу після П’ятдесятниці, перед Богоявленням

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! Ви щойно послухали початок Євангелія від Марка. Це Євангеліє читається у неділю перед Богоявленням, перед великим святом Хрещення Господнього. Якщо кожен із вас, а я думаю, що так і є, звертав увагу, читаючи Євангеліє, Благовістя Господнє усіх чотирьох євангелистів: Матфея, Марка, Луки та Іоана, звернув увагу, з якого моменту починається кожне з чотирьох Євангелій, то не міг не здивуватись як по-різному і разом із тим глибоко кожен з євангелистів розпочинає Благовістя Христове.

Євангелист Матфей нам подає книгу родоводу Ісуса Христа, щоби ми пересвідчились, що Він є істинний Син Божий, Який народився у плоті, втілився, став Боголюдиною, став подібним до нас у всьому, окрім гріха. Євангелист Лука своє Євангеліє розпочинає з Різдва Христового, розповідаючи нам про події народження, пришестя у світ Сина Божого. Найбільш глибоко хоче проникнути у наше серце і душу євангелист Іоан, який богословствує, розмірковує із самого початку над Словом Божим, над втіленням другої Іпостасі Пресвятої Тройці. Але жоден із євангелистів не оминув розповіді про найбільшого серед народжених жінками і крайнього пророка Іоана Хрестителя.

Коли ми будемо уважно, дійсно думками своїми перебувати з Богом і Священним Писанням, то поставимо для себе запитання: «А з чого для нас починається Благовістя Христове, з якого моменту, коли ми у своєму житті зустрічаємось і знайомимося з Христом?» І звичайно, якби це запитання я поставив багатьом із вас, ви б хай не задумуючись. а може й задумуючись, давали приблизно таку відповідь: «Ну напевно із Таїнства Хрещення». Коли немовля, яке на наш розсуд фізичний, тілесний не може ще усвідомлювати зміст цього священнодійства, приймати усвідомлено це таїнство, приймає його за порукою хресних батьків чи доросла людина, і таке буває, приймає хрещення — оце і є початок зустрічі із Богом. І тепер ви напевно усвідомлюєте на скільки важливим для сучасників, очевидців проповіді Ісуса Христа, була постать Іоана Хрестителя. Сказано, що він проповідував серед пустелі на річці Йордан. Хіба немає символічного значення, що люди йшли до пустелі каятись і приймати хрещення, бо ж сказано, що все своє життя від утроби матері провів Іоан Хреститель у пустелі і до нього приходили люди, щоби хреститись. Для чого була вибрана пустеля? Адже можна було Іоану Хрестителю піти, наприклад, до купелі Силоам, увійти в якесь місто і знайти там джерело цілющої води. Звичайно, що в тих землях не було так багато таких джерел, але можна було піти у місто велике, той самий Єрусалим і там проповідувати про пришестя Христове, про явлення у світ Сина Божого, але Іоан Хреститель цього не зробив. І не подумайте, що через гордість чи намагання щось цим показати. Цим самим підкреслюється, що душі наші дуже часто можуть бути схожими на пустелю, а для того, щоби ці душі не були схожими на пустелю, ми зустрічаємо у цій самій пустелі Іоана Хрестителя, каємось, приймаємо хрещення і очищаємо наші душі. Хай навіть і символічно, але ми знаємо, що перед явленням у світ Сина Божого, явленням Пресвятиої Тройці на Йордані, цього великого Таїнства Богоявлення, був посланий найбільший серед пророків, який хрестив водою, відпускав гріхи і попереджав про грядущого Месію.

Пам’ятається один такий сюжет із Фільму про святителя Антонія (Блума), який усе своє життя проповідував у Англії серед британців. Багатьох він навернув до Бога, до православної віри і ось одна парафіянка, згадуючи про цього великого святителя, а я думаю, що той, хто цікавиться християнською літературою не міг не читати його проповідей та публіцистичних творів, розповідає, що вона порівнювала як це Таїнство проходило в інших конфесіях, і як це Таїнство звершував митрополит Антоній. Коли треба було помазати ноги дорослій людині святим миром, то він опустився на коліна і помазав їй ноги. І вона у цьому побачила велике смислове значення, і не лише у поведінці святителя, а й узагалі в тому, як Таїнство Хрещення відбувається у Православній Церкві, вона побачила у цьому велику любов. І звичайно ж, так само з великою любов’ю Господь приймає кожного із нас через Таїнство Хрещення, через яке і Він пройшов, показавши нам глибокий смисл Хрещення водою і Духом.

Найбільше, що ми повинні зберегти після цієї зустрічі з Богом, так це віру, білу одіж, у яку нас зодягали свого часу, не забруднити її, Бо ми ж зодягалися у білий одяг, символічно на нас покладали крижму, яка означала. що гріхи наші прощенні, відпущенні. І у міру того, як ми віддаляємось від Бога, так само брудною стає видимо ця одіж. І ось перед нами неодмінно в ці дні перед святом, якого ми дуже очікуємо для того, щоб омитись святою водою, з’являється постать Іоана Хрестителя, який більше нічого не проповідував, окрім одного: «Покайтеся. бо наблизилось Царство Боже!» Амінь.

(проповідь виголошена у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова 15 січня 2012 року)





Pоздрукувати матеріал