Проповідь митрополита Димитрія у неділю 30-ту після П’ятдесятниці, після Різдва Христового

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, в другий день свята Різдва Христового і разом із цим у неділю після Різдва Христового, ми згадуємо Євангельську подію, що слідувала за народження Спасителя. Цією подією є втеча Діви Марії, праведного Йосифа із Богонемовлям до Єгипту, і щойно у Євангельському читанні розповідалось що саме слугувало причиною цього.

Нас звісно дивує що така славна і радісна звістка про пришестя у світ Сина Божого відразу була так зневажена царем Іродом. Волхви за велінням Божим минули його й іншою дорогою повернулись до своєї країни, нічого так і не сповістивши Іроду, в серці якого намір вбити, погубити Богомладенця зародився при першій чутці про народження нового Царя. І ось, почувши, що волхви не виконали його прохання, безумний властитель вчинив велику різанину у Вифлеємі і околицях міста. При прочитанні цих рядків ми жахаємось, адже було вирізано багато тисяч немовлят у віці до двох років, вони були забрані у матерів і знищенні. Стільки ні в чому невинної крові було пролито лише для того, щоб серед цих дитят погубити Младенця Ісуса, погубити мале смиренне Дитя, яке ще не могло себе захистити. Ірод намагався знайти і вбити Його через безумну ревність, яка розпалилась після того, як волхви сповістили йому про народження іншого царя.

Церковне передання розповідає нам, що на той час Іроду було понад сімдесят років. Тобто, якщо хоча б трохи подумати чи міг Ісус Христос йому заважати надалі керувати Юдейським царством, то ми б зрозуміли абсурдність Іродових вчинків. Вік Ісуса Христа і вік Ірода очевидно аж ніяк не співпадали, і народження Ісуса не означало, що Він змістить Ірода і скине його з трону. Але тут прихована велика мудрість і промисел Божий. Напевно ж ви не раз чули у проповідях, повчаннях, що тому Богомладенець Ісус народився в убогому вертепі, щоби приховати прихід Месії від диявола. Так повчають нас святі отці і вчителі Церкви, вбачаючи у цьому смиренному убогому народженні Спасителя як раз те, що диявол зі своїм потьмареним розумом не міг впізнати у ньому народження Бога, що саме це і є Господнім явленням у світ для того, щоб перемогти сатану. І ось диявол знаходить своїх слуг у таких людях як Ірод, він вибирає їх своїм знаряддям для перевірки чи правдою є те, що народився Месія.

Втеча Ісуса разом із Марією і Йосифом до Єгипту описана в багатьох стародавніх церковних книгах. До нас дійшло й дуже цікаве сказання про цю втечу. Зрозуміло, що на сторінках Євангелія ми таких деталей не знайдемо, але у багатьох письменників давньої Церкви збереглись розповіді, які свідчать що дорогою до Єгипту це Святе Сімейство настигли злодії, які хотіли відняти у них віслюка. На цього віслюка час від часу возсідала Божа Матір разом із Богомладенцем Ісусом, втомлюючись від довгого путі. І ось, коли один із розбійників підійшов до Богонемовляти, він здивувався Його красі, сказавши до Богородиці: «В цьому тілі мав би Бог народитись». Вона ж відповіла так: «Знай, що це Немовля віддасть тобі милість Свою за те, що ти помилував Його». І сказано, що це був саме той розбійник, який пізніше висів на хресті праворуч від розп’ятого Христа і був ним помилуваний, і першим увійшов до раю. Багато можна знайти й інших цікавих деталей про цю втечу до Єгипту, але мабуть найважливішим є те, що церковні письменники і навіть жерці Єгипту свідчили, що їм явилась істина, правдива істина, і це була перша проповідь Ісуса.

Скільки залишалось там Святе Сімейство ми детально встановити не можемо. Одні церковні письменники говорять, що три роки, інші — сім, але ви чули з Євангелія, що, коли помер Ірод, то Йосиф з Марією і Богонемовлям, а також і з Яковом, який супроводжував їх повернулися назад, на Батьківщинну. Однак зі смертю Ірода зло не зникло. Дізнавшись, що у країні царює нащадок Ірода Архелай, який «прославився» тим, що вбив три тисячі своїх одноплемінників, Святе Сімейство знову тікає і цього разу до Назарету. Пророки свідчили, що Христос Назореєм назветься, але пізніше ми прочитаємо в Євангелії й такі слова: «Чи може щось добре бути з Назарету?» У цьому також святі отці і вчителі Церкви вбачають промислительну дію Божу: за поганою славою Назарету приховати можливість перебування у ньому втіленого Сина Божого.

Зрозуміймо як смирив Себе Ісус Христос, смирив не тільки убогим народженням у вертепі, але й за волею Божою, за Своєю волею пішов і оселився у тому місті, від якого нічого путнього не чекали і нічого не могло бути доброго. У наш час міста, невеликі містечка, села пишаються тим, що там народжуються великі люди, записують їх у свою краєзнавчу історію, постійно про них говорять. А тут раптом ми знаходимо таке смирення від Бога — Він вийде на проповідь із Назарету, з якого апріорі на думку Його сучасників не може вийти досконала людина, людина, потрібна для суспільства, добра і розумна.

Дорогі брати і сестри, радіючи пришестю у світ Сина Божого, особливо сьогодні пам’ятаймо, що добро і зло ходять поруч. Якщо цього не міг уникнути Ісус, який змушений був із Матір’ю Своєю із праведним Йосифом втікати до Єгипту, втікати від зла і переслідування, то тим більше належить стерегтися нам. Святитель Іоан Золотоустий вбачає у цій Господній втечі великий промисел Божий і навчає, що і ми повинні втікати від зла і ненависті, бачачи зло і безумство сходити з однієї дороги із ним, не відповідати на гнів і ярість ніяким чином, подібно до Богомладенця Ісуса.

Я хотів би сьогодні ще раз привітати усіх вас зі святом Різдва Христового, з Новим громадянським роком та тим, який зустрічатимемо за Юліанським календарем. Думаю, що ми, духовенство та парафіяни Свято-Покровського кафедрального собору, цьогоріч належно і гідно потрудились щоби піднесено та велично зустріти Різдво Христове. І я сьогодні, у день, коли поруч із пам’яттю праведного Йосифа Обручника, святого Якова, брата Господнього по плоті, згадується Собор Пресвятої Богородиці — цей особливий день, коли ми віддаємо шану Божій Матері, яка породила і дарувала нам Ісуса Христа, Спасителя світу, хочу щиро подякувати, що спільними зусиллями ми прикрасили свій собор іконою Львівської Божої Матері. Я дуже хотів щоби ця ікона, цей кіот стояв у нашому соборі, і кошти на нього спільно зібрали всі ми, кожен вніс лепту для прикраси цієї ікони та прославлення Діви Марії. Ви знаєте, що більше року тому 4 грудня 2010 року ми прославили цю ікону, яка до нас дійшла з давніх часів і оригінал якої знаходиться у Львівській галереї мистецтв. Ми написали копію і дуже хотіли, щоби ця ікона, яка була прославлена Святійшим Патріархом Філаретом тут у нашому соборі, зайняла у ньому гідне місце. Ще до кінця вона не облаштована, майстри ще будуть допрацьовувати її зовнішній вигляд, але це лише питання часу і питання матеріальне, тоді як духовний зміст вшанування ікони, а через неї і Пресвятої Богородиці є значно вищим і важливішим. Думаю, що багато хто залишить біля неї свої біди, скорботи, недуги, печалі і відходитиме утішеним, і ми будемо завжди приступати з молитвою до нашої Одигитрії, Заступниці над нашим містом і усім українським народом!

Христос рождається!

(проповідь виголошена у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова 8 січня 2012 р.)





Pоздрукувати матеріал