Митрополит Димитрій співслужив Предстоятелю Православної Церкви України за святковим богослужіння в Києво-Михайлівському Видубицькому монастирі


Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, у день спомину чуда архістратига Михаїла в Хонах, очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському Видубицькому монастирі міста Києва, який цього дня відзначає престольне свято.

Наприкінці богослужінням відбувся урочистий хресний хід, після якого Його Блаженство звернувся до вірян із першосвятительським словом та привітав усіх зі святом, розповівши про історію монастиря, який цьогоріч відзначає 950 років з часу першої літописної згадки.


Довідка

У Фригійському місті Колосси, поблизу міста Ієраполя, над джерелом чудотворної води стояв храм Святого архістратига Михаїла. Послух паламаря в храмі виконував благочестивий християнин, на ім’я Архип. Проповідуючи християнську віру прикладом свого життя, Архип навернув багатьох язичників до віри Христової. Це озлобило деяких поган і вони задумали знищити храм, а св. Архипа погубити. Для цього вони викопали канаву, яка з`єднала в одне русло дві гірські річки, і направили їх течію на храм. Святий Архип став старанно молитися святому архистратигу Михаїлу, щоб той відвернув зруйнування храму.За молитвами святого Архипа явився архистратиг Михаїл. Ударом свого меча він відкрив у горі широкий отвір, куди й потекла бурхлива вода. Так, завдяки чудесному заступництву святого архистратига Михаїла, храм залишився неушкодженим. Язичники, побачивши дивне чудо, зі страхом розбіглися. А святий архистратиг Михаїл, оточений неземним сяйвом, на очах святого Архипа вознісся.


Найдавніший храм цієї обителі присвячений цьому вересневому архангельському святу. Цього року виповнюється 950 років з дня закладення кам‘яного храму князем Всеволодом-Андрієм Ярославичем. Це сталося 1070 року: «Закладена була церква святого Михайла у монастирі Всеволожім на Видобичі». Храм будували 18 років і 1088-му освятили: «Освячена була церква святого Михайла Всеволодового монастиря митрополитом Іоанном і єпископами Лукою [білгородським] та Ісайєю [ростовським]. Ігуменство того монастиря держав тоді Лазар». Неподалік монастиря князь Всеволод збудував «Коасний двір», який, як і монастир, неодноразово плюндрувався половцями. Від тих давніх часів літописці стали називати монастир «Всеволож отч», тому що в подальшому патронами монастиря були Мономахомивичі, які з кожним роком один за одним втрачали любов до прабатьківського святого місця. За якесь століття Свято-Михайлівській церкві загрожувало падіння, оскільки вона стояла на кручі над Дніпром і води підмивали берег. Тільки за великого князя Рюрика Ростиславича було фактично поновлено патронатство над монастирем і 1099 року: «...місяця липня в [десятий] день, [в день] пам’яті святих сорока і п’яти мучеників, в Нікополії мучених, коли заходило на суботу, заклав він стіну кам’яну коло Дніпра під церквою святого Михаїла, що на Видобичі. Про неї ж многі із давніх [князів] не дерзнули [й] помислити, а не те щоб за діло взятися; бо сто і одинадцять літ маємо, відколи ото споруджена була церква, і за стільки літ багато й самодержців пройшло, що держать стіл княжіння київського,— од того-таки боголюбивого Всеволода [Ярославича], що спорудив церкву ту, [пройшло] чотири покоління, і ні один же [не] успадкував любові до місця того». Через рік києво-руські зодчі на чолі з Петром Мілонєгом збудували на той час небачену конструкцію - підпірну стіну, яку відкрили 1200 року: «Того ж року завершив він [Рюрик Ростиславич] стіну ту місяця вересня у двадцять і четвертий день, на страсть святої первомучениці Фекли. У той же день приїхав у монастир великий князь Рюрик, кир Василій, із христолюбивою княгинею [Анною], і з сином Ростиславом та Володимиром, і з дочкою своєю Передславою, і з невісткою, [жоною] Ростиславовою [Верхуславою]. І поставив він кутю у [церкві] святого Михаїла, і молитву приніс про прийняття труда старання свойого...». Відтак, час невблагано летів. Київ пережив занепад і спустошення ордами Батия. Дніпро і далі своїми бурхливими водами підмивав підпірну стіну, яка стала розвалюватися, а за цим виникла знову загроза падіння вівтарної апсиди Свято-Михайлівського храму в Дніпро. Серед благочестивих киян навіть з‘явилася легенда, що церкву Святого Михайла тримають ангели на золотих ланцюгах. Однак, остаточна руйнація підпірної стіни спровокувала підіння церкви в Дніпро. Не обваленими залишилися вхід та центральна частина. Відреставрував церкву і повернув її до життя в тому вигляді, в якому вона існує й досі, святитель Петро Могила, митрополит Київський (1632-1647).

Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ФОТОАЛЬБОМ >>>

Переглядів: 445

Pоздрукувати матеріал