Доповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія на міжнародній конференції ''Соціальна відповідальність бізнесу''

Дорогі у Христі брати і сестри!

Найперше хотів би привітати вас із днем пам’яті перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця і Мир Лікійських до міста Барі, де вони знаходяться донині. До цього святого безліч людей у всьому світі постійно звертаюся у молитвах з проханнями молитовного заступництва і допомоги, і весь світ (не тільки християнський!) знає, що це є за постать.

Заявлена сьогодні тема, по-перше, стосується всіх людей і в тому числі мене. Але я не бізнесмен і тому хотів би тільки поділитися з вами своїми думками і міркуваннями з цього приводу, тому що люди звикли бачити все зі свого боку, а деколи дуже корисним буває критичний погляд зі сторони.

Хотів би зосередити увагу на проблематиці чесності у веденні бізнесу, та й узагалі в будь-якій справі. Людина від моменту створення покликана до діяльності. Сам Христос каже: Отець Мій донині робить, і Я роблю (Ін. 5:17). І людина є співпрацівником Богові в цьому світі. Людина не може своє існування провадити без зайнятості в якійсь справі, бо такий стан ми називаємо марнуванням часу або й навіть життя. Дні людини (хай навіть і живе вона довге життя) минають дуже швидко. Юність, молодість, зрілість - усе це минає, як миті, і звідси випливає те, що ми постійно повинні бути зайняті в чомусь, щоби встигнути залишити після себе якийсь добрий слід. Навіть святі отці, пустиножителі, які відходили від світу пустелі, подвизалися І ось, коли ми, люди світські, дозволяємо собі таку розслабленість і безтурботність, то, скажу, що отці-пустинножителі навіть у пустелях ні на хвилину не залишали себе у марному проваджені свого життя.

Наш світ сьогодні має дуже дивну риторику - риторику війни. Якщо подивитися на минуле ХХ століття, то Перша світова війна, сторіччя початку якої ми нещодавно згадували, забрала близько десяти мільйонів людських життів. Світова спільнота, після її закінчення, присвячувала себе справі війни проти війни. Але не минуло й сорока років, а світ пережив ще одну війну, яка забрала сорок мільйонів людських житів - Другу світову. І ось уже в XXI столітті ми знову зустрілися лицем до лиця з війною та її риторикою і, що дуже страшно, починаємо до неї звикати. І це я вже не кажу про ті локальні конфлікти і війни, що точаться по всьому світу.

Але війна це не лише постріли з вогнепальної зброї. Погляньте, як воюємо ми один із одним: у сім’ях, у навчальних і робочих колективах, у громадському транспорті! Скільки агресії живе у нас самих! І бізнес, гадаю, доречно буде також порівняти з війною, адже це боротьба за ринки збутку, змагання стратегій, там є і шпигування і напади, і перемоги і поразки. І ось бізнесмени, коли вони вже довлі серйозно розгорнули свою діяльність, переходять на рейки цієї війни, яку ми, щоправда, так м’яко називаємо конкуренцією.

Що ж стоїть на заваді нашій чесній праці, чесному бізнесу? Знаєте, коли розпочинаєш будь-яку справу, то підходиш до неї з внутрішнім горінням, але поволі вогник згасає і ти вже робиш її абияк. Так і в підприємництві буває: на початках старається людина все робити згідно з буквою закону, але роззирається довкола і що бачить? Ніхто так не живе, з неї всі сміються, і вона поволі сама вдається до махінацій. Я б сказав, що люди бізнесу, є, певною мірою, людьми не від цього світу в тому значенні, що в них втрачене відчуття реальності. Такі люди, піддаючись впливам постійних стресів і проблем, часто звертаються за якимись духовними порадами, і тоді дуже яскраво бачиш самозакоханість і самовпевненість їхню. Як же така людина може думати про інших, коли вона для себе перебуває в центрі буття? Це є внутрішня проблема, через яку я хотів би відзначити, що особисті духовні та моральні якості людини, яка займається бізнесом, має неабияке значення.

Друга проблема - це зовнішня проблема. Звісно, для ведення чесного бізнесу мають бути певні умови в державі і суспільстві. На жаль, ми не можемо сьогодні похвалитися цими умовами в нашій країні. І в цьому є велика проблема, тому що саме це і штовхає часто бізнесмена на речі, які ми називаємо елементами нечесного ведення бізнесу.

Дуже важливе місце повинна займати школа, проста освіченість і фаховість тих, хто викликається бути бізнесменом. Звсіно, людина, яка досконало знає свою справу, здатна вести її чесно, а людина без елементарних знань може викрутитися лише за допомогою якихось махінацій. У нас же, куди не поглянь, кожний вважає себе здібним бізнесменом. Я одразу прошу у вас пробачення, бо вірю, що в цьому залі таких немає. Але погляньте, на що схожий наш бізнес - бої без правил. І такі люди дуже часто у суспільстві, завдяки заробленому ось таким шляхом капіталу, займають досить високі впливові посади, ведуть за собою величезну кількість людей. Ми називаємо їхній бізнес корпораціями, а насправді це структури з чисто бандитським лицем. І ось ще одна велика проблема сьогодення в реаліях України.

Що означає вести чесний бізнес? Це питання, сподіваюся, хвилює багатьох у сучасному світі і небайдуже вам. Наш час називають по-всякому: і віком атомним, і віком IT-технологій. Але факт є той, що у світі породжено дуже багато проблем. Ворожнеча між державами, падіння ринків, знецінення валют тощо - все це має величезний плив на бізнес і принципи його виживання. Так ось, звісно, що у всякій царині є свої внутрішні закони, але завжди ми повинні прагнути не втратити свого людського обличчя, бо закони моральності, духовні закони стоять над усіма земними людським правилами.

Я хотів би звернути вашу увагу на послання апостола Павла до Тимофія. У другому посланні є такі слова апостола, які він звертає Тимофія - молодої ще людини, бажаючи настановити і застерегти його від величезної небезпеки, проблеми, яка вже в той час, на початку першого тисячоліття після Різдва Христового існувала, а сьогодні стала незрівнянно глибшою. Апостол Павло каже: в останнi днi настануть тяжкi часи. Бо лю­ди будуть самолюбнi, срiблолюбнi, зарозумілі‚ гордi, лихослiвнi, батькам непокiрнi, невдячнi, неправеднi, недружелюбнi, непримиреннi, нестриманi, жорстокi, ненависники добра, наклепники, зрадники, зухвалi, пихатi, бiль­ше розкошолюбнi, нiж боголюбнi, що мають вигляд побожности, а сили її зреклися (2Тим. 3: 1-5). Дай Боже, щоби ми поменше зустрічали таких людей в сучасному секуляризованому світі, який все більше відходить від Бога, і самі щоби не уподібнювалися до них і не наслідували їхніх діл.

Скільки ми би не трудилися кожний на своєму місці, повинні відчувати себе співпрацівники Богові у цьому світі. На жаль, антропоцентризм, який запанував у свідомості суспільства, бачить усе зовсім по-іншому: в центрі буття стоїть людина і ця людина хоче себе поводити так, як собі забажає, забуваючи про Бога. Бог же, навпаки, чекає нашого навернення.

Якщо поглянути на минулі століття, то бізнес-еліта, так би мовити, дійсно була для суспільства, для держави і дуже часто цю саму державу творила. Допомога нужденним, благодійність, соціальні проекти, турбота про довкілля, збереження пам’яток архітектури, творів мистецтва тощо - все це справи, кі вимагають значних ресурсів і, в першу чергу, грошових. І все це включає в себе поняття соціальної відповідальності бізнесу. І, я вірю, таких людей, готових на це служіння, є достатньо в нашому суспільстві.

Але тільки, застерігаю, не допускаймо думок, що здатні ми обійтися без Бога. Христос попереджає нас: без Мене не можете робити нічого (Ін. 15:5). Скільки ми б тут не говорили про якісь чесні правила, повинні знати, що ситуація в житті буде накреслювати нам зовсім інші вимоги до ведення бізнес, але і тут, навіть при найлютішій конкуренції, не потрібно втрачати свого лиця, людського лиця. Успіх бізнесу, а головне наш добробут земний і небесний - усе це, зрештою, залежить від Бога. Успіхи і невдачі в бізнесі - це справа, часто, однієї миті, а з Богом усе в житті пережити просто. Людині духовній легше жити в цьому світі, бо вона у всьому бачить вищий сенс і Божественний промисел. Бог змушений сьогодні нагадувати про себе у різних катаклізмах, суспільних бурях, а це означає, що нам належить ще більше свідчити про Бога.

На закінчення свого виступу я хотів би подякувати всім організаторам цієї конференції, яка дає можливість нагадати кожному з нас про те, ким ми є в цьому світі, пам’ятати, що ми є тут гостями, як каже апостол Павло: ми нiчого не принесли у свiт: явно, що нiчого не можемо i винести з нього (1Тим. 6:7).

Дякую усім за увагу! Слава Ісусу Христу!

(доповідь зачитана на міжнародній конференції “Соціальна відповідальність бізнесу” у Львівській міській раді 22 травня 2015 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


Доповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія >>>

Pоздрукувати матеріал