Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. Тому і зветься земля та “землею крови” до цього дня. Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам – Варавву чи Ісуса, названого Христом? Бо знав, що видали Його через заздрощі.
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії, зібрали на Нього багато воїнів і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; і, сидячи, стерегли Його там.
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Мф. 27:1-38
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
Лк. 23:39-43
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я – Син Божий. Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
Мф. 27:29-54
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх.
Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним.
А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода.
І той, що бачив, засвідчив, – і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього.
Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.
Ін. 19:31-37
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. 
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
Мф. 27:55-61
print the material
Галерея
