Смирення є обов'язковою чеснотою творіння; одному лиш Богові властивою є велич.
Покаяння відновлює падшого; плач через гріхи у ворота раю вдаряє, а смирення їх відчиняє.
Хтось зі старців сказав: "Перш за все потрібно нам смирення". Чому не сказав він про іншу яку-небудь чесноту? Старець показує цим, що ані страх Божий, ані милостиня, ані віра, ані стримання, ані будь-яка інша чеснота не може бути звершена без смиренномудрості. Смиренномудрістю ж руйнуються й усі стріли ворога та супротивника. Всі святі прямували цією дорогою і над цим трудились. Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої, - взиває Давид, і ще: я знесилився і Він допоміг мені (Пс. 24, 18; 114, 5).
Не порівнюй себе з найслабшими серед людей, а краще розширюй себе в міру заповідей любові. Порівнюючись з людьми, впадеш у прірву зарозумілості, а розширюючи себе у міру любові, досягнеш висоти смиренномудрості. Смиренномудрість народжується з чистої молитви, зі сльозами та стражданням. Тому що вона, прикликаючи завжди на допомогу Бога, не дозволяє безумно покладатись на свою силу й мудрість і підноситись над іншими, - дві люті хвороби гордовитої пристрасті.
Будь у всьому смиренним: у поставі, в одязі, в келії й усіх приналежностях її. Якщо почнуть вихваляти тебе за діла твої, не радій цьому і нехай не лестить це тобі, тримає у таємниці допоки зможеш, не дозволяй собі кому-небудь говорити про них і з усіх сил намагайся досягти того, щоби люди не вихваляли тебе. Бійся зробитись відомим через будь-яке діло твоє.
Смирення є сіль чеснот. Як сіль надає їжі смаку, так смирення надає чеснотам довершеність. Без солі харчі легко псуються; без мирення чеснота легко розкладається гордістю, марнославством, нетерплячістю і гине.
Смиренний не пам'ятає зла, що вчинили йому інші, і не осуджує грішника. Таким чином, він трьома способами отримує собі відпущення гріхів: як такий, що не осуджує, - не судиться, як смиренномудрий - визнається неповинним, як такий, що прощає, - отримує прощення.
Хто пам'ятає про гріхи свої, той легко досягає смирення