Громадськість України відзначає 130-річчя з дня народження митрополита Іларіона (Огієнка), першоієрарха УГПЦ

Видатний український вчений, перекладач Біблії українською мовою, філолог, історик, проф. Іван Огієнко, згодом митрополит Іларіон, першоієрарх Української Греко-Православної Церкви в Канаді народився 2 січня 1882 року у м. Брусилові (тепер районний центр Житомирської області).

Знаковими подіями в житті майбутнього святителя були закінчення та викладання у Київському університеті святого Ворлодимира. З початком українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. вступає в активну церковно-громадську діяльність, аргументовано доводячи право Української Православної Церкви на самостійне існування.

5 січня 1919 проф. Івана Огієнка було призначено міністром освіти УНР. Йому довелося працювати в урядах Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. Найбільш помітною стає його постать на посаді міністра віросповідань УНР в урядах Ісаака Мазепи та В'ячеслава Прокоповича (1919-1920). Професор у цей час настійливо добивається визнання автокефалії Української Церкви. Від 16 листопада 1919, після від'їзду Директорії УНР з Кам'янця-Подільського, Іван Огієнко стає головноуповноваженим уряду. При від'їзді Симон Петлюра наказав головноуповноваженому: «Бережіть Україну, як зможете».

Захоплення Кам'янця-Подільського більшовицькими військами 16 листопада 1920 року змусило Огієнка емігрувати до Польщі.

Найбільш багатогранною виявилась церковна діяльність митрополита Іларіона. Він овдовів у 1937 році, після смерті дружини Домініки Данилівни. 9 жовтня 1940 року був пострижений в чернецтво з ім’ям Іларіон в Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі митрополитом Діонісієм (Валединським), предстоятелем Польської Православної Церкви. 20 жовтня 1940 року у кафедральному соборі м. Холма був висвячений на єпископа Холмського і Підляського. Хіротонію звершили: митрополит Діонісій (Валединський), предстоятель Польської Православної Церкви, архієпископ Пражський Савватій та єпископ Люблінський Тимофій (Шретер). Відразу у своїй єпархії єпископ Іларіон (Огієнко) зайнявся українізацією церковного православного життя. Виголосив сотні проповідей, багато з яких були видані або розійшлися в рукописних списках. Заснував в єпархії друкарню і видавництво, велику єпархіальну бібліотеку, що налічувала десятки тисяч томів. У цей же період написав безліч віршованих (писав вірші з юних років) і прозових творів, в основному духовно-повчального змісту.

З 16 березня 1944 року архієпископ Іларіон (Огієнко) увійшов до складу Української Автокефальної Православної Церкви, відновленої на території Рейхскомісаріату Україна під проводом архієпископа Полікарпа (Сікорського). 16 березня 1944 року піднесений до сану митрополита. Московський Патріархат негативно оцінював «українізаторську» діяльність владики Іларіона, як власне й усіх очільників УАПЦ формації 1942 року, але визнавав канонічний характер його єпископської хіротонії.

Улітку 1944 року митрополит Іларіон (Огієнко) змушений був емігрувати в Словаччину, потім до Швейцарії (жив у Лозанні), а у вересні 1947 року — до Канади у місто Віннніпег, де редагував літературно-науковий місячник«Слово істини».

8 серпня 1951 року на Надзвичайному Соборі у Вінніпезі обраний предстоятелем Української Греко-Православної Церкви у Канаді й митрополитом Вінніпегу. Першоієрарх доклав чимало зусиль для організації та розбудови українського національно-культурного та релігійного життя у Канаді. Заснував Теологічне товариство (нині: «Теологічне товариство митрополита Іларіона»), здійснив реорганізацію богословського факультету Манітобського університету, перетворивши його в Колегію ім. св. Апостола Андрія, очолював Науково-Богословське товариство, розгорнув велику науково-дослідницьку та видавничу діяльність. Відновив видання і продовжував редагування науково-популярного журналу «Наша культура» (1951—1953, від 1954 — «Віра і культура»).

28 — 30 квітня 1960 року у Вінніпезі відбувся Акт Духовної Злуки всіх трьох українських православних митрополій — Української Греко-Православної Церкви Канади, Української Православної Церкви в США та Української Православної Церкви в Екзилі (з центром в Західній Німеччині). Упокоївся 29 березня 1972 року на 90 році свого життя.

Справа життя митрополита Іларіона (Івана Огієнка) (працював з 1936 по 1955 рр.) — переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу.

Перу вченого належать сотні капітальних монографій з історії Української Церкви, української мови та культури. Наукову спадщину митрополита Іларіона (Огієнка) вивчає чимало відомих вчених, як в Україні та і за її межами в українській діаспорі. Цими днями в різних куточках України, там де билося серце видатного церковного провідника у Києві, на Житомирщині, Волині та Холмщині відбуваються урочисті академії, вечори пам’яті.

Артем Лебединський, "Град Лева"


print the material