"Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї, Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо, на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога"
(апостол Павло (1Кор. 15, 33-34))
офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії
Радіо Град Лева

Останні надходження

18 листопада 2017  21:09
Напередодні неділі 24-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі
18 листопада напередодні неділі 24-ої після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, звершив всенічне бдіння в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
18 листопада 2017  12:34
Журнал "Церковні дзвони" відзначив 15-річчя з часу виходу першого номеру
У жовтні 2002 року був виданий перший номер журналу «Церковні дзвони». Журнал видається з благословення Високопреосвященного Димитрія, Митрополита Львівського і Сокальського. У 2017 році журналу виповнилось п'ятнадцять років. З цієї нагоди, Головний редактор журналу протоієрей Володимир Бачинський, звернувся до читачів з вітальним словом...
17 листопада 2017  21:50
Проповідь на неділю 24-ту після Святої П’ятидесятниці
Сьогоднішнє євангельське читання нам описує історію, коли з Ісусом зустрілось одночасно багато потребуючих людей. Особливо, звернімо увагу, на начальника синагоги, у якого була вмираюча дванадцятирічна дочка, а також на жінку, яка прожила дванадцять років у боротьбі з важкою хворобою. «Мені дуже потрібно», - кожний із них казав тому, що кожен вважав, що його потреба є найважливішою...
17 листопада 2017  20:29
"Святий хрест - вічно живий символ безкінечної Божої любові до нас" - ієрей Артемій Бабленюк під час лекції із богослів'я на Львівських братських студіях
17 листопада в Залі засідань Львівського єпархіального управління відбулася чергова лекція із богослів'я в рамках Львівських братських студій, що діють при Покровському кафедральному соборі м. Львова...
15 листопада 2017  12:29
Студенти ЛПБА взяли участь в екуменічній конференції
11 листопада в стінах Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, відбулась екуменічна конференція, присвячена 500-літтю Реформації, яку організувало Товариство “Еффата...
14 листопада 2017  20:31
Парафія безсрібників Косми та Даміана с. Гійче Жовківського благочиння відзначила престольне свято парафіяльного храму
14 листопада Свята Православна Церква вшановує пам'ять безсрібників i чудотворцiв Косми та Дамiана Асiйських i матерi їхньої преподобної Феодотiї...
13 листопада 2017  16:19
Проповідь ієрея Володимира Ведміцького на день пам’яті святих безcрібників і чудотворців Косми та Даміана Асійських і матері їхньої преподобної Феодотії (ІІІ)
«Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним»(Лк.11:34). Людина складається із тіла та душі, основною ж є душа. Господь каже, що тіло – це храм для душі. «Якщо око твоє світле, то і тіло твоє чисте», - чим наповнена душа, тим наповнене і наше тіло. Якщо ми живемо переживаннями, заздрістю, ненавистю,- затемнюємо все і не даємо, щоб світло проходило крізь нас, живемо в темряві...
11 листопада 2017  21:40
У неділю 23-ту після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію в Покровському кафедральному соборі
12 листопада в неділю 23-ту після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
11 листопада 2017  21:14
Напередодні неділі 23-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі
11 листопада напередодні неділі 23-ої після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, звершив всенічне бдіння в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
11 листопада 2017  11:34
Проповідь ієрея Володимира Ведміцького на неділю 23-тю після Святої П’ятидесятниці
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про зцілення чоловіка одержимого легіоном бісів. Коли Ісус вступив на Гадаринську землю, зустрів його біснуватий чоловік і почав сильно кричати: «що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!»...
10 листопада 2017  23:49
У день пам'яті великомучениці Параскеви-П'ятниці очільник єпархії звершив Літургію у П'ятницькому храмі на Підзамче
10 листопада у день пам'яті великомучениці Параскеви-П'ятниці, з нагоди престольного свята, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, відвідав і звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого у П'ятницькому храмі на Підзамче...
10 листопада 2017  23:37
Проректор ЛПБА взяв участь у святкуванні актового дня Дніпровської духовної семінарії
9 листопада в день пам'яті преподобного Нестора Літописця, Києво-Печерського, Дніпровська духовна семінарія відзначає свій актовий день...

У доповіді на конференції до 1025-річчя Хрещення Руси-України Високопреосвященний митрополит Димитрій підняв питання канонізації нових святих

16
травня
2013
--------
20:01
У своїй доповіді на ювілейному науковому заході Високопреосвященний митрополит Димитрій перш за все зробив акцент на декількох етапах християнізації Руси, зазначивши наступне:
«Цей рік знову багатий на ювілеї. І це нас тішить, бо маємо змогу доторкнутися до нашої давньої історії з переосмисленням і навіть дещо «перезавантажитись», говорячи сучасною "комп’ютерною" мовою.
Наш край, києво-руські землі, несповідимим промислом Всевишнього, сподобився бути прикликаним до світла віри пізніше, ніж багато інших країв. Але наші літописці і книжники вже через декілька років після святого і великого хрещення втішалися тим, що досить пізні насадження віри вже принесли свої плоди у новопросвіченій Русі-Україні. Така втіха було запорукою того, що не тільки 988 рік став відправним і початковим у ширенні віри нашими теренами. Давні преподобні літописці звертають нашу увагу на те, що вперше «хрестився наш народ слов’янський од святого славного Первозванного апостола Андрія, брата Петрового, як наш руський літописець Нестор святий пише», – каже нам автор Густинського літопису.
Вдруге це хрещення настало, коли розпочалася праця святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, бо Патріарх Константинопольський Фотій у своєму листі згадував, що «вже Русь і Болгари охрестилися». Третє ж хрещення Руси за Густинським літописцем відбулося у 866 році, як він каже за Олега, князя руського, а скоріше всього за князя Аскольда, який у святому хрещенні носив ім’я Миколай. «В четверте ж охрестилася Русь од греків за Ольги-княгині, жони Ігоря-князя, баби ж Володимирової», – каже нам той самий Густинський літопис, стверджуючи, що в п’яте ж і в останнє «охрестилися Русь од греків за Володимира...»
Всі дослідники цієї епохальної події приходять до висновку, що час, коли прийшов до нас Схід з неба, коли наблизився до Руси день спасіння, був часом для нас найсприятливішим. З середини IX ст. Візантія, якій призначив Господь бути нашою просвітителькою, стає більш, аніж раніше, спроможною і готовою до виконання своєї великої місії. Саме в цей час у Візантійській імперії вгамувалася та багатовікова внутрішня боротьба з єресями, яка, виникаючи у різних кінцях грецького сходу, зосереджувалась навколо Візантії, в її серці – Константинополі. Тепер вона була берегинею того єдиного апостольського вчення Церкви, яке сформувалось і визначилось на Вселенських соборах. Тепер Візантія могла і нам передати твердо визначене православно-християнське вчення Вселенської Церкви. З силою натхнення та апостольського духу оживляється у Візантії й свідомість свого просвітницького покликання щодо цих народів. Світ молодих слов’янських племен найперше й найближче за все обіцяв Візантії сповнити її місію. З силою цього натхнення і апостольського духу позначається ця місія у святих солунських братів, які зібрали коло себе сонм учнів. Святий рівноапостольний Кирило бачив руського християнина в Херсонесі у 861 році. Через п’ять років патріарх Фотій, на поголос усьому сходові, з радістю повідомляє, що сумнозвісний народ русів звертається до віри Христової й прийняв єпископа.
За просвітителя Київської Руси-України відбувається завершення об’єднання слов’янських племен у державній землі Руси. Нова держава стає слов’янським народним тілом, що потребує душі і цю душу її володар знаходить, знаходить дорогоцінну перлину – Христову віру.
Богові відомі Його путі у піднесенні обраних Його від людей. Володимир був наймолодший поміж своїх братів. Але цього меншого серед братів наділено було від природи могутніми силами: силою розуму, розуму благого й гострого, як говорить про нього митрополит Іларіон русич у своєму «Слові про закон і благодать», розуму, що нагадував розум бабці його Ольги святої, і силою почуття, здатного до широкого сприйняття. Сформований державницький світогляд Володимира Великого належав до тих чинників, які абсолютно виключали думку про можливість прийняття Києвом християнства не з Візантії, а з Риму. Просвітитель Руси усвідомлював, що прийняття християнства дасть йому і його народові цементуючу державницьку силу і скріпить його авторитет, як авторитет володаря Руси. Недаремно у вже згадуваному «Слові про закон і благодать» святителя Іларіона князь Володимир Великий порівнюється з візантійсько-римським імператором Костянтином Великим: «Подібниче великого Костянтина! Рівний розумом, рівний христолюбністю! Рівний пошануванням до служителів Його! Костянтин зі святими отцями Нікейського Собору закон людям встановив, а ти з новими нашими отцями-єпископами, збираючись часто, з великим смиренням радився, як для людей сих, котрі щойно пізнали Господа, закон утвердити. Костянтин серед еллінів і римлян царство сотворив, ти ж – у Руси. Тепер і в них, і в нас Христос царем визнається. Костянтин з матір’ю своєю Єленою хрест із Єрусалима приніс і серед людей своїх прославив, прославивши, віру встановив. Ти ж із своєю бабою, Ольгою, принесли від нового Єрусалима – Костянтинограда, по всій землі своїй розставивши, утвердив віру. Тому й подібний до Костянтина єси, і з ним Господь учинив тебе гідним одної слави і честі на небесах заради твого благовір’я, яке ти мав за життя свого».
Чи хто коли-небудь звертав увагу на ці порівняння з боку майбутнього глави Київської митрополії Іларіона? Чи могли вони з’явитися просто так без якої-небудь зовнішньої підготовки. На початку нами було зазначено, що Русь прийняла християнство найпізніше за всі східно-слов’янські країни, але її теренами ще далеко до офіційного хрещення ширилося християнство і досить успішно. Промисел Божий наперед визначив нашій землі огласитися благовістям Євангелія ще в апостольський час. Дуже швидко, після зішестя Святого Духа, Скіфію відвідав святий апостол Андрій Первозванний. Його провіщення про Божу благодать, яка осяє київські гори, очевидно, усвідомлювалася нашими першими літописцями як милість і благовоління Боже, які Він дарує народу Руси. Освячені апостольською ходою київські гори стануть невід’ємним політико-ідеологічним компонентом витвореної старокиївськими книжниками формули «Київ – другий Єрусалим».
Формувати цей образ Києва як «другого Єрусалима» розпочав хреститель і просвітитель Руси. «Насаджена на Руси Церква Християнська вимагала зовнішнього представництва, йде тут мова про споруду, яка була б церквою всієї Руси і матір’ю всіх церков руських», – каже нам проф. прот. Євгеній Голубінський. Коли 996 року «...Володимир побачив, що церкву завершено, він увійшовши до неї, помолився Богу... поглянь Ти на церкву осю, що її спорудив я, недостойний раб Твій, на честь Матері, яка породила Тебе, і Приснодіви Марії Богородиці. І якщо помолиться хто в церкві сій, то почуй Ти молитву його і відпусти всі гріхи його благання ради Пречистої Богородиці». Церкву Богородиці Десятинну митрополит Іларіон у «Слові про закон і благодать» назвав добрим учителем благовір’я: «Добрий учитель благовір’я твого, о блаженний, – свята церква Святої Богородиці Марії, яку ти на правовірній основі, де і нині покоїться мужнє тіло твоє, очікуючи на голос труби архангельської».
У пам’ятках староруської писемності Володимир Великий постає таким же великим будівничим, як і Соломон (3 Цар. 6: 1-22; 3 Цар. 7: 1-11). Соломонове будування міст в прикордонних краях свого панування та залюднення їх амореянами, хіттеянами, євусеянами та іншими народами «не ізраїлевих синів» (3 Цар. 9, 17–19) співвідноситься, як уже було помічено дослідниками, з повідомленням «Повісті минулих літ» 988 р. про будівництво Володимиром міст поблизу Києва. Далі літописець вказує, що ця акція покликана була убезпечити Русь від нашестя печенігів. Це воістину був державницький розум.
Рівноапостольному князю Володимиру Великому, за визначенням сучасників, належав і задум побудови «Дому Мудрості» – храму святої Софії. У «Слові про закон і благодать» митрополита Іларіона Ярослав Володимирович постає лише виконавцем задуманої його батьком ідеї храму: «...і що недокінчене тобою – докінчує, як Соломон після Давида. А ще дім Божий святої премудрості поставив на святість і посвячення міста твого...».
На невеликому відтинку часу Русь швидко пройнялася світлом Христової віри. Якщо за рівноапостольного князя Володимира Русь будувала перші храми, то за благовірного князя Ярослава вона вже спасалася. Минуло півстоліття і Київ був наповнений книжниками, перекладачами, школами і учнями. Недаремно літописець, говорячи про Володимирового сина, вживає чудову метафору для означення діяльності сина і батька у справі просвітництва Руси. Він порівняв батька із орачем, а сина із сіячем, які заклали основи майбутнього врожаю: «Бо як ото хто-небудь землю зоре, а другий засіє, а інші пожинають і їдять поживу вдосталь, – так і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм’якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє».
За благовірного князя Ярослава «стала віра християнська плодитися в Руси і розширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі почали з’являтися... [бо] понад усе любив [Ярослав] чорноризців». І дійсно ідеал святості періоду Київської Руси-України достойно несли чорноризці».
Владика Димитрій також порушив питання про причислення до сонму святих київського князя Оскольда-Миколая, Володимир-Волинського князя Володимира Васильковича та видатного діяча і оборонця православної віри Данила Братковського:
«Мені здається, що до цього нашого ювілею Хрещення Київської Руси-України слід ретельно ще раз розглянути питання канонізації одного із перших наших хрестителів Оскольда. На цю тему говорилося чимало. Весь 2012-ий рік пройшов під ім’ям Оскольда-Миколая. Дуже часто Церква звертає увагу на особливі внутрішні якості того чи іншого подвижника. Але ж не тільки ці внутрішні критерії визначали всі можливості щодо канонізації. До князів був особливий підхід. Інколи з моральної точки зору вони не відповідали ніяким критеріям духовного подвижництва, але при цьому зверталася увага на їх внесок у державне будівництво. У випадку з князем і першим мучеником Оскольдом це настільки характерно, що ми не можемо оминути таких цікавих висновків, як наприклад, того, що наше державне будівництво розпочалося від першого дипломатичного визнання Руси на міжнародному рівні. Така подія в історії Києворуської держави сталася 1150 років тому, коли в червні 860 р. після тижневої облоги столиці Візантії – Константинополя, флотилією русів на чолі з князем Оскольдом Київським було укладено мирний договір. Цей договір уперше пов’язав Русь і Візантію у площині міждержавних стосунків. Усе це засвідчує, що Київська Русь задовго до появи на Півночі династії Рюрика сформувалась як повноцінна самостійна держава. З часів князя Оскольда-Миколая розпочався поступовий процес не лише поширення християнської віри, цінностей та культури, але й доручення Київської Руси до візантійсько-християнської цивілізації. Не випадково від походу князя Оскольда на Константинополь давній літописець виводить початок Київської Руси та її державності. Саме з цього часу «нача ся прозивати Руська земля». Саме від цієї події наші літописці починають вести хронологічний відлік у своїх літописах «отсіль начнем і числа положим».
Ще одна постать нашої української історії заслуговує на певну увагу – це несправедливо забутий Володимир-Волинський князь Володимир Василькович, який прожив менше сорока років свого життя, але за цей час зробив дуже багато для Церкви, будучи великим будівничим храмів, жертводавцем, поціновувачем книг, милостивим до всіх. Літописець дає йому прекрасну характеристику: «Він тлумачив книжне писання, тому що був він великий філософ..., лагідний, смиренний, незлобивий, правдивий». Сучасний історик М. Котляр зазначає: «Трагічна й зворушлива історія хвороби й кончини князя Володимира викладена в його літописці з вражаючою силою й незвичайною для давньоруського літописання повнотою. Наскільки відомо, вона містить єдиний у середньовічному письменстві Русі опис захворювання людини на рак і картину розвитку цієї хвороби». У випадку з цим благовірним князем ми маємо прямий доказ про прославу його нетлінного тіла після смерті: «Коли ж сього благовірного князя Володимира, нареченого у святім хрещенні Іваном, сина Василькового, покладено в гроб і лежало в гробі тіло його незапечатане від одинадцятого дня місяця грудня до шостого дня місяця квітня [1288], то княгиня його не могла заспокоїтися. І от, прийшовши з єпископом Євсигнієм і з усім крилосом [і] одкривши гроб, побачили вони тіло його цілим і білим, і пахощі од гробу були, і запах, подобен до ароматів многоцінних. Таке ото чудо побачили вони, а побачивши, прославили бога і опечатали гроб його місяця квітня в шостий день, у середу страсної неділі».
Не менш важливою у питанні канонізації є ще одна постать волинського краю – Данило Братковський, ревний захисник православних, видатний український поет і громадський діяч. Понад три століття тому, 26 листопада 1702 р. за вироком польського військового суду «посеред ринку луцького, через ката за сім разів модерського зістав стятий». Йому відітнули руки, ноги, потім голову й перерубали тулуб. Не вдаючись у подробиці його славного походження й життя, а також боротьби за кращу долю свого власного народу, слід зазначити, що Данило Братковський це найяскравіша постать і блюститель благочестя. Навіть сам його заповіт свідчить про беззаперечну святість цієї людини: «Я порох, попіл мого творця, Спасителя мого, йдучи на страшний Суд, беру з собою Його, як свідка, що не заради бунтів, яких не було в моєму серці, а лише для захисту православ’я святого мушу прийняти смерть. Прошу і Матір мою найсвятішу, Якій віддав шану, перебуваючи у його милості пана гетьмана задніпрянського, порятувати мою душу. Прошу і всіх святих і взиваю на поміч, щоб при муках смерті моїй стали і підтримали мене...»
Я вважаю, що для нашого становлення і боротьби за єдність Українського Православ’я ці канонізовані постаті мали б неабияке значення, - підсумував свою доповідь Високопреосвященний митрополит Димитрій.
(доповідь представлена на науковій богословсько-історичній конференції «Із Києва по всій Русі» у КПБА 15 травня 2013 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії
Переглядів: 1763
Напередодні неділі 24-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі

Напередодні неділі 23-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі

У неділю 23-ту після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію в Покровському кафедральному соборі

У рамках постійнодіючого семінару протоієрей Василій Ховзун виступив з доповіддю перед викладачами ЛПБА

''Сімейний конфлікт та депресія у дитини: психіатричний та психотерапевтичний аспекти''. Доповідь ієрея Сергія Кирилюка на науковій конференції ''Сімейні цінності в християнських традиціях''

Доповідь прот. Петра Політила ''Ідея самобутності Української Церкви та держави у духовній спадщині митрополита Василя Липківського''

Очільник єпархії співслужив Святійшому Патріарху Філарету за святковим богослужінням з нагоди 22-ліття його Предстоятельського служіння

Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату від 21 жовтня 2017 року

У Синодальному залі Київської Патріархії відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату

Студенти ЛПБА взяли участь в екуменічній конференції

У Львівській духовній школі відбулася студенська науково-практична конференція

Проректор ЛПБА взяв участь в церемонії інавгурації академічного року 2017/2018 у Теологічному інституті св. Йосифа Більчевського

У день пам'яті Собору Волинських святих Високопреосвященний митрополит Димитрій взяв участь у святкових заходах з нагоди 25-ліття відродження духовного навчального закладу ВПБА у м. Луцьку

протоієрей Павло Кочкодан під час лекції зі Священного Писання на Львівських братських студіях

Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія в неділю 5-ту Великого посту, день пам’яті прп. Марії Єгипетської

Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія в неділю 1-шу Великого посту, Торжество Православ’я

Високопреосвященний митрополит Димитрій провів чергову нараду робочої групи з розробки проекту Української Православної Енциклопедії

Високопреосвященний митрополит Димитрій взяв участь у відзначенні 400-ліття Київської православної богословської академії

Пошук за тегами >>>
Слідкуйте за нашими новинами у соціальних мережах

facebookvkgoogletwitteryoutube
УПЦ КП
Єпархія
Архієрей
Новини
Публікації









Розробка та веб-дизайн:
[ Andriy_BURDYK ]™
у співпраці з ІТЦ "SP-Service"
Хостів сьогодні:  386
Хітів сьогодні:  1595

Хостів всього:  807445
Хітів всього:  6629639
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET