"Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї, Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо, на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога"
(апостол Павло (1Кор. 15, 33-34))
офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії
Радіо Град Лева

Останні надходження

04 квітня 2020  14:38
Роз’яснення у зв’язку з посиленням карантинних обмежень
3 квітня 2020 р. Урядом України було опубліковано зміни до карантинних обмежень. Зміни набувають чинності з 6 квітня ц.р....
03 квітня 2020  16:03
Напередодні свята Похвали Пресвятої Богородиці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив ранню з читанням Акафісту Божій Матері у Покровському кафедральному соборі
3 квітня, в п'ятницю 5-ої седмиці Великого посту, напередодні суботи Акафісту, свята Похвали Пресвятої Богородиці, ввечері, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив ранню з читанням Акафісту Божій Матері в Покровському кафедральному соборі м. Львова...
01 квітня 2020  20:17
ПОГРЕБІННЯ МИТРОФОРНОГО ПРОТОІЄРЕЯ ПАВЛА КОЧКОДАНА
1 і 2 квітня було звершено чин похорону новопредставленого о. Павла Кочкодана, який закінчив свій біг життя на 73-му році життя увечері 31 березня 2020 р...
01 квітня 2020  18:00
Увечері середи п'ятої седмиці Великого посту керуючий єпархією звершив утреню з читанням Великого канону прп. Андрія Критського у Покровському соборі
1 квітня, у середу п'ятої седмиці Великого посту, ввечері, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив утреню з читанням Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
01 квітня 2020  14:14
ОФІЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УПОКОЄННЯ МИТРОФОРНОГО ПРОТОІЄРЕЯ ПАВЛА КОЧКОДАНА
У вівторок 31 березня о 22.00 у Львівській міській лікарні на Топольній після тяжкої довготривалої хвороби та після причастя Святих Христових Тайн на 73 році життя спочив у Бозі митрофорний протоієрей Павло Кочкодан, ключар Свято-Покровського кафедрального собору...
29 березня 2020  12:59
У неділю 4-ту Великого посту Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію свт. Василія Великого в Покровському кафедральному соборі
29 березня, в неділю 4-ту Великого посту, день пам'яті преподобного Іоана Ліствичника, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
27 березня 2020  20:51
Увечері п'ятниці четвертої седмиці Великого посту Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив останню цьогоріч Пасію в Покровському кафедральному соборі
29 березня, в п'ятницю четвертої седмиці Великого посту, ввечері, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Пасію, чин якої укладений святителем Петром Могилою - митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі, в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
22 березня 2020  11:00
У Хрестопоклонну неділю Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Літургію свт. Василія Великого у Покровському кафедральному соборі
22 березня, у неділю 3-тю Великого посту, Хрестопоклонну, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію святителя Василія Великого, архієп. Кесарії Каппадокійської, в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
20 березня 2020  18:19
Розпорядження по Львівсько-Сокальській єпархії Православної Церкви України від 18 березня 2020 року
Благословенний Господь і Бог наш, що відвідав нас і випробовує віру нашу! Кожна прийдешня година ускладнює ситуацію з поширенням коронавірусу у світі і зокрема в Україні. Через це стає суворішим карантинний режим у напрямку щодо подолання пандемії. 17 березня 2020 р. Верховна Рада України прийняла закон, в якому окрім карантинних заходів, запроваджується кримінальна відповідальність за безвідповідальне ставлення щодо уведеного карантину...
17 березня 2020  20:46
Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19)
Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних Православної Церкви України у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19)...
17 березня 2020  20:44
Журнали засідання Священного Синоду від 17 березня 2020 року
Засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) під головуванням Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України від 17 березня 2020 р....
17 березня 2020  20:39
Молитва під час пошесті згубної (епідемії)
Господи, Боже наш, багатий милосердям і милістю, що Своїм мудрим Провидінням керуєш нашим життям, вислухай нашу молитву, прийми покаяння за гріхи наші, припини пошесть згубну, яка спіткала нас, як Ти і раніше припиняв згубні пошесті серед людей...

Проголошення унії

Зміни та реформи, оперті на латинські зразки, дозволили єпископу впевненіше висловити свої переконання, підкріплені, відповідно, перспективою отримання значних церковних маєтків та політичних прав. У 1677 р. Й. Шумлянський звернувся до папського нунція і висловив готовність прийняти унію. Пропонуючи умови, єпископ домагався маєтків Київської митрополії, Львівської єпархії, Києво-Печерської Лаври. На початку 1681 р., за присутності папського нунція, у Варшаві Йосиф Шумлянський, перемишльський єпископ Іннокентій Винницький, архімандрит Унівського монастиря Варлаам Шептицький, ігумен Лиснянського монастиря Сильвестр Тваровський прийняли унію. Львівський єпископ запропонував уряду також проект наступного поширення унії. А в 1700 р., Йосиф Шумлянський проголосив перехід в унію Львівської, Галицької і Кам’янецької єпархії. Поступове згасання полемічного запалу (помітне впродовж XVII ст.), відсутність підтримки з боку сполонізованих великих шляхетських родів, заборона контактів з православними патріархатами, специфіка чину поминання ієрархії в богослужінні, прив’язаність духовенства і мас вірних до обряду, який на початку не зазнав жодних змін, невисокий, як на XVIII ст., рівень освіти, привели до, на перший погляд, майже безболісної реалізації римської політики на галицьких землях. Спричинилися до цього і загальні тенденції розвитку релігійної культури.
Сприйняття унії в єпархії потребує ще ґрунтовного джерелознавчого дослідження. Документи засвідчують спроби Шумлянського насильно “приєднати” до унії львівських братчиків, сфальсифікувати їх підписи, захопити Успенську церкву . Виявлені львівським дослідником І. Скочилясом реєстри православних священиків і парафій, що сплачували катедратик, які є ідентичними зі списком “приєднаного” духовенства, надісланим у Рим в 1700 р., змушують критично розглянути і цей факт .
16 червня 1700 р. король Август ІІ підтвердив заборону Шумлянському змушувати до унії братство. А в березні 1708 р., отримавши обіцянку збереження всіх прав, братчики уступили, погодившись на визнання зверхності Риму. 
Упродовж XVIII ст. більшість священиків і представників братств зберігали православний обряд і визнання віри, не погоджуючись із жодними латинськими чи уніатськими нововведеннями. Так, у серпні 1720 р. представники Львівського братства брали участь у Замойському соборі. Коли нунцій Ієронім Ґрімальді запропонував підписати визнання віри, братчики висловили протест проти введення у символ додатку “і Сина”, зазначивши, що готові скласти визнання віри апостольське, а не папське . Процес латинізації охопив і літургійне життя уніатської церкви. Рішення Замойського собору обумовлювали низку реформ, спрямовану не лише на впорядкування внутрішньоцерковного життя, але й “наближення” східного обряду до західного. Серед цих постанов – заборона користуватися православними богослужбовими книгами, рекомендації якнайчастіше здійснювати “читані” літургії, не причащати малих дітей, таїнство єлеосвячення здійснювати лише над важко хворими, заборона визнавати святим Григорія Паламу, полегшення постів та ін. Зрештою, заборонено підтримувати будь-які духовні зв’язки з православними . Прот. К. Зноско, аналізуючи рішення собору, зазначав, що “суттєві виправлення собором обрядової сторони Уніатської Церкви полягало саме в заміні православних обрядів обрядами Церкви Римської” . Більшість рішень собору, що вводили, за визначенням греко-католицького священика Ю. Федоріва, “зміни, чужі духові й обрядові нашої церкви” , змогли втілитися у життя лише через багато років, завдяки застосуванню різних, у т. ч. й примусових, заходів. Багато священиків відмовлялися складати присягу на вірність Римському престолу. У період архієрейства Афанасія Шептицького (1715-1746) на теренах єпархії налічувалося принаймні ще 54 православні парафії .
Важливим етапом уніфікації богослужбової практики у Львівській уніатській єпархії стало “виправлення” книг у 20-30-х рр. XVIII ст. Поряд з виданнями відповідно відредагованих Требників, Служебників, Часословів та ін. у Львові, Вільні, Почаєві, з’являються й публікації обов’язкових вимог до поширеної у вжитку літератури та детальніші виклади втілюваних у життя змін. Стан матеріального забезпечення храмів у єпархії залишався на низькому рівні, тому далеко не кожна парафія могла придбати нові книги, зберігаючи давні – православні . У зв’язку з цим, 3 травня 1738 р. митрополит Афанасій Шептицький видав своє послання уніатському духовенству про виправлення православних богослужбових книг для літургійного вжитку . Згідно з цим документом, упродовж восьми тижнів у всіх книгах мали бути “вимазані”, “вийняті” і “викинені” всі подані у переліку фраґменти, визнані “православними”. Серед них, наприклад, повне вилучення послідування св. Григорієві Паламі, канону та молитов до преподобних печерських, окремих синаксарів та ін. послідувань, всіх згадок про Східну Православну Церкву та низку святих Православної Церкви (блаженного Марка Ефеського, преподобного Никити Столпника Переяславського Чудотворця, преподобних Феодора і Василія Печерських, преподобного Авраамія архімандрита, Смоленського Чудотворця, київських митрополитів Петра і Алексія та ін.). Окрім того, у відповідності з вченням Римської Церкви, були змінені певні догматичні визначення: додано “і Сина” у визнанні походження Святого Духа в Символі віри, збавлення від “вічного вогню” замінено збавленням від “мук чистилищних” і т. п. Видані владикою Афанасієм у 1744 р. “Устави Собору Замойскаго и Діецезіальные” мали на меті доступно пояснити і утвердити у свідомості духовенства усі догматичні, літургійні та обрядові нововведення, здійснені впродовж останніх десятиліть в уніатській церкві. Незважаючи на це, і у XVIII, і в ХІХ ст. “ревні уніати” галичани зберігали переконання в тому, що “найчистіший” слов’янський обряд збережено у Православній Церкві – “на Україні в Києві і коло Києва” .
Латинізація знаходила відображення і в зовнішній церковній атрибутиці, наприклад в скульптурних оздобах храмів (собор св. Юрія у Львові), появі в уніатських церквах орґанів. Щоправда, ці радикальні нововведення не набули особливого поширення.
Продовжувалося також протистояння у мирянському середовищі. У січні 1725 р. в комісії папської нунціатури у Варшаві були розроблені пропозиції про підпорядкування братства Львівському єпископу . Особливої уваги в документі надавалося необхідності анулювання всіх “схизматських” патріарших привілеїв, а також коригуванню тексту присяги. Збереглися тексти присяги братчиків з 1720–1750-х рр., писаних польською і латинською мовою, де одним з головних пунктів виділено “визнання всіх артикулів католицької віри” . А в дорученні від 16 лютого 1730 р. префекту театинців Юзефу Реданаскі побувати на зборах братства папський нунцій П. Камілл наголошував на необхідності не допустити до правління нікого “зараженого схизмою” .
Зовнішні зміни стали виявом глибоких внутрішніх перетворень у східній за обрядом уніатській церкві – переходу на латинську догматику, сприйняття еклезіології Римської Церкви, відмови від традиційних давніх форм християнського благочестя.
Головними осередками православної духовності впродовж століть залишалися монастирі. За підрахунками І. Крип’якевича, станом на кінець XV ст. на галицьких землях (частина Львівської, Перемишльської та Холмської єпархій) налічувалося 57 чернечих обителей . У Львові постійно діяли два чоловічі монастирі – святого Юрія і святого Онуфрія Великого. Відомі у єпархії давні православні обителі в Перегінську, Уневі та ін. У єпархії переважали невеликі монастирі скитського типу з братією по декілька ченців. Відома православна обитель – Хрестовоздвиженський Скит Манявський, заснований 1611 р. відомим аскетом першої чверті XVII cт. св. Іовом (Княгиницьким). Монастир єдиний у єпархії впродовж XVIII ст. залишився православним, здійснюючи духовну опіку над вірними у складних умовах суперечностей та переслідувань. З Львівською єпархією пов’язана діяльність ще одного відомого афонського аскета др. пол. XVI – першої чв. XVII ст. Іоанна (Вишенського). Саме з теренів Львівської єпархії, з галицьких монастирів і вихідцями з Львівської єпархії була розпочате оновлення духовного життя українсько-білоруського православного чернецтва в кін. XVI – на початку XVII ст. Саме це оновлення, здійснене в дусі вчення Святих Отців та Вчителів Церкви, аскетичних традицій ісихазму, зробило можливим проведення реформ київського митрополита св. Петра (Могили).
На початок XVIII ст. Львівська єпархія налічувала понад 50 намісництв (деканатів). Кількість парафій окремого намісництва не була чітко фіксованою і охоплювала від кількох до кількадесяти храмів. У процесі розростання намісництв міг відбуватися їх поділ на менші. У першій половині XVIII ст. деканати об’єднувалися у т. зв. генеральні намісництва або офіціалати – Львівський, Галицький, Брацлавський і Подільський. Станом на поч. XVIII ст. у складі єпархії було понад 1783 парафії. Згідно з підрахунками польського дослідника Л. Бєньковського, опертими на документи Архіву Конгрегації Поширення Віри (Рим), на 1701 р. ця цифра складала 1282. В останньому реєстрі були відсутні Мостівське, Олеське, Збаразьке, Бучацьке намісництва, а також повністю Подільська частина єпархії.
Станом на 1772 р. (поділ Речі Посполитої) Львівська уніатська єпархія налічувала 2504 парафії (при загальній кількості вірних бл. 800000 і середньою кількістю парафіян 320). Територія єпархії на той час складала 47,1 тис кв. км, що становило 8,9% площі Київської уніатської митрополії. Переважали парафії, що охоплювали одне село, хоча вже з 1701 відомо 40 великих сіл з двома церквами і навіть 6 – з трьома . У єпархії продовжила своє існування і низка православних громад.

Переглядів: 3788
Слідкуйте за нашими новинами у соціальних мережах

facebookvkgoogletwitteryoutube
ПЦУ
Єпархія
Архієрей
Новини
Публікації











Розробка та веб-дизайн:
[ Andriy_BURDYK ]™
у співпраці з ІТЦ "SP-Service"
Хостів сьогодні:  152
Хітів сьогодні:  1812

Хостів всього:  1327004
Хітів всього:  11482049
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET