"Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї, Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо, на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога"
(апостол Павло (1Кор. 15, 33-34))
офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії
Радіо Град Лева

Останні надходження

18 листопада 2017  21:09
Напередодні неділі 24-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі
18 листопада напередодні неділі 24-ої після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, звершив всенічне бдіння в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
18 листопада 2017  12:34
Журнал "Церковні дзвони" відзначив 15-річчя з часу виходу першого номеру
У жовтні 2002 року був виданий перший номер журналу «Церковні дзвони». Журнал видається з благословення Високопреосвященного Димитрія, Митрополита Львівського і Сокальського. У 2017 році журналу виповнилось п'ятнадцять років. З цієї нагоди, Головний редактор журналу протоієрей Володимир Бачинський, звернувся до читачів з вітальним словом...
17 листопада 2017  21:50
Проповідь на неділю 24-ту після Святої П’ятидесятниці
Сьогоднішнє євангельське читання нам описує історію, коли з Ісусом зустрілось одночасно багато потребуючих людей. Особливо, звернімо увагу, на начальника синагоги, у якого була вмираюча дванадцятирічна дочка, а також на жінку, яка прожила дванадцять років у боротьбі з важкою хворобою. «Мені дуже потрібно», - кожний із них казав тому, що кожен вважав, що його потреба є найважливішою...
17 листопада 2017  20:29
"Святий хрест - вічно живий символ безкінечної Божої любові до нас" - ієрей Артемій Бабленюк під час лекції із богослів'я на Львівських братських студіях
17 листопада в Залі засідань Львівського єпархіального управління відбулася чергова лекція із богослів'я в рамках Львівських братських студій, що діють при Покровському кафедральному соборі м. Львова...
15 листопада 2017  12:29
Студенти ЛПБА взяли участь в екуменічній конференції
11 листопада в стінах Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, відбулась екуменічна конференція, присвячена 500-літтю Реформації, яку організувало Товариство “Еффата...
14 листопада 2017  20:31
Парафія безсрібників Косми та Даміана с. Гійче Жовківського благочиння відзначила престольне свято парафіяльного храму
14 листопада Свята Православна Церква вшановує пам'ять безсрібників i чудотворцiв Косми та Дамiана Асiйських i матерi їхньої преподобної Феодотiї...
13 листопада 2017  16:19
Проповідь ієрея Володимира Ведміцького на день пам’яті святих безcрібників і чудотворців Косми та Даміана Асійських і матері їхньої преподобної Феодотії (ІІІ)
«Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним»(Лк.11:34). Людина складається із тіла та душі, основною ж є душа. Господь каже, що тіло – це храм для душі. «Якщо око твоє світле, то і тіло твоє чисте», - чим наповнена душа, тим наповнене і наше тіло. Якщо ми живемо переживаннями, заздрістю, ненавистю,- затемнюємо все і не даємо, щоб світло проходило крізь нас, живемо в темряві...
11 листопада 2017  21:40
У неділю 23-ту після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію в Покровському кафедральному соборі
12 листопада в неділю 23-ту після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
11 листопада 2017  21:14
Напередодні неділі 23-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі
11 листопада напередодні неділі 23-ої після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, звершив всенічне бдіння в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
11 листопада 2017  11:34
Проповідь ієрея Володимира Ведміцького на неділю 23-тю після Святої П’ятидесятниці
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про зцілення чоловіка одержимого легіоном бісів. Коли Ісус вступив на Гадаринську землю, зустрів його біснуватий чоловік і почав сильно кричати: «що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!»...
10 листопада 2017  23:49
У день пам'яті великомучениці Параскеви-П'ятниці очільник єпархії звершив Літургію у П'ятницькому храмі на Підзамче
10 листопада у день пам'яті великомучениці Параскеви-П'ятниці, з нагоди престольного свята, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, відвідав і звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого у П'ятницькому храмі на Підзамче...
10 листопада 2017  23:37
Проректор ЛПБА взяв участь у святкуванні актового дня Дніпровської духовної семінарії
9 листопада в день пам'яті преподобного Нестора Літописця, Києво-Печерського, Дніпровська духовна семінарія відзначає свій актовий день...

Галицько-львівські православні намісники

На час скликання Новогрудського собору (1414) та внутрішньоцерковних конфліктів у зв’язку з обранням на Київську митрополичу кафедру у межах Великого князівства Литовського владики Григорія (Цамблака), землі колишньої митрополії з центром у Галичі стали однією з причин суперечок двох кандидатів (київського і московського) на титул митрополита “всієї Русі”. Всі адміністративні справи в Галицькій єпархії тоді вирішував намісник, який призначався з благословення київського митрополита. Під 1413 р. згаданий перший крилоський намісник Ігнатій Крехович. Безпосередній вплив на призначення намісника мала королівська влада в особі місцевого старости. У справах духовних (наприклад, рукопокладення священиків) православне духовенство та миряни зверталися до волоських чи молдавських митрополитів, іноді – владик сусідніх єпархій . Навіть після висвячення єпископа траплялося, що окремі справи на теренах Львівської єпархії вирішували сусідні архієреї. Відсутність постійного нагляду архієрея за умов розвиненого права патронату (“подавання хлібів духовних”) спричинила значну дезорганізацію церковного життя. Владики як державці могли розпоряджатися лише тими церквами і монастирями, які належали до маєтків кафедри, а на приватних землях чи королівщинах церкви і монастирі були в “подаванні” відповідно шляхти або короля.
У XV ст. було зроблено спробу призначити на Галицьку кафедру уніатського єпископа. Київський митрополит Ісидор, прийнявши в 1439 р. унію, повертався з Флорентійського собору і 1440 р. відвідав Львів і Галич . У Львові він, як свідчить хроніст Бартоломей Зіморович, урочисто відслужив літургію в латинському кафедральному соборі, “на що русини дивилися скоса” . Уже перебуваючи в Римі як кардинал католицької церкви, у 1457 р. Ісидор рекомендував папі Калісту ІІІ (1455-6.08.1458) висвятити константинопольського ченця серба Макарія. Документ папи про номінацію галицького уніатського єпископа Макарія з благословення митрополита Ісидора був виданий 16 січня 1458 р., надіслано також листа з Риму до польського короля Казимира IV Яґеллончика з повідомленням про це . Важливим свідченням щодо майнового забезпечення колишньої православної митрополії є листування папи Пія II (19.08.1458–1464) з львівським католицьким архієпископом Григорієм з Сянока і перемишльським єпископом Міколаєм Бляшковичем. Посилаючись на скарги згаданого уніатського єпископа (1458), папа перелічив те “належне до Галицького стола”, що було відібране в єпархії “деякими синами неправди”. У цьому переліку згадані десятини, оплати, прибутки, данини, ґрунти, маєтки, житниці, стайні, стодоли, ліси, млини, села, замки (без будь-якої ідентифікації), церковний посуд і прикраси, велика кількість худоби, книги, документи та багато інших речей . Макарій недовго залишався у Галичі й незабаром виїхав до Угорщини, а в єпархії знову призначалися православні намісники. 1470 р. короткий час у Крилосі перебував хіротонізований у Римі наступник Ісидора – київський митрополит Григорій (1458-1473), який, прибувши на терени митрополії, у 60-х рр. проголосив свій відхід від унії і визнав канонічну юрисдикцію православного константинопольського патріарха.
15 вересня 1475 р. польський король Казимир IV Яґеллончик окремою грамотою передав монастир у Перегінську з селами в адміністрування галицького намісника (можливо, ігумена) Андрія Свистельницького . Дещо згодом привілеї монастиря були передані жидачівському старості Збожному, а відтак жидачівський войський Мацей Ґембіцький з Куропатник купив права на монастир за сто гривен.
У XVI ст. місто Львів стало головним центром активного опору української громади обмеженням її прав, одним з найважливіших церковних осередків на теренах колишньої Галицької митрополії. Цьому сприяла ціла низка факторів: важливе геополітичне розташування, перенесення сюди (від 1412 р.) кафедри католицького архієпископа та посилення тиску з боку латинського духовенства, міщан і шляхти й пізніше призначення саме у Львові православних намісників і архімандритів.
Боротьба українського міщанства за відновлення кафедри тривала досить довго. У листі до київського митрополита Макарія (1539) львів’яни покликалися на безуспішність заходів “дідів і батьків”, які “много їзд и накладов чинівали”. Нових форм протистояння набуло на початку XVI ст. у зв’язку з заходами львівського католицького архієпископа Бернарда Вільчка (1505-1540), спрямованими на підпорядкування своєму впливові православного населення. У 1509 р., опираючись на грамоти королів Владислава II Ягайла (1423) і Владислава III Варненчика (1442), архієпископ домігся декрету з підтвердженням його прав на намісництво. Королівський привілей визнавав право архієпископа призначати (чи, точніше, рекомендувати кандидатів, яких затверджував король) галицьких православних намісників .
Загроза вилучення з юрисдикції київського православного митрополита цілої єпархії спричинила зміни в титулатурі предстоятеля церкви, а згодом також певну обережність у ставленні ієрарха до питання відновлення кафедри – центру окремої церковно-адміністративної одиниці. Підкреслюючи свою духовну владу над всіма українськими землями, митрополит Йосиф ІІ (Солтан) (1507-1522) з вересня 1509 р. почав титулуватися “Київським і Галицьким і всієї Русі” (замість “Київський і всієї Русі”). Новий титул був визнаний державною владою й використовувався у королівських грамотах .
Владика не обмежився лише зовнішньою зміною і вже після Віленського собору (1509) доручив холмському єпископу Філарету (1508-1533) здійснити візитацію Галицької єпархії. У 1510-1511 р. Філарет відвідував православні парафії на теренах намісництва, де і був заарештований за наказом Бернарда Вільчка. Лише після особистого втручання польського короля Сиґізмунда І Старого (1506-1548), який окремим листом змусив латинського архієпископа відпустити в’язня, наголошуючи, що у випадку його провини сам вершитиме суд, холмського єпископа звільнено. Грамотою від 2 квітня 1511 р. король дозволив спрямовувати до холмського владики на рукопокладення священиків з Галицької єпархії . Щоправда, ктиторство, щедрі фундації православних господарів та духовна опіка владик з середини XVI ст. зумовлювали активізацію зв’язків Галицько-Львівського намісництва з Молдавією та Валахією. Наприклад, до Молдавії спрямовувалися на навчання дяки та кандидати на священицькі свячення . 
Архієпископ Бернард не відкидав можливості здійснення своїх повноважень у єпархії. Можливо, за його рекомендацією намісником на місто Кам’янець і “всю землю Кам’янецьку” 1516 р. було призначено дяка Грицька. З 1511 до 1522 р. галицьким намісником був Василь Плетенський, кандидатуру якого король затвердив за поданням православної шляхти і духовенства та згодою київського митрополита. Скарги української громади й відповідні королівські листи та грамоти засвідчують постійні намагання львівського латинського архієпископа перешкодити діяльності В. Плетенського. А в 1522 р. Cиґізмунд I, за згодою Бернарда Вільчка (і, відповідно, без відома київського православного митрополита), призначив галицьким намісником і архімандритом Яцька Ґдашицького.
Вже 19 листопада королівська канцелярія видала декрет, який засвідчив “вилучення” новопоставленого архімандрита з юрисдикції державних урядів воєводського і старостинського, а також з-під влади митрополита Київського та інших представників духовного чи світського суду. Новий намісник досить швидко зробив спробу позбутися “опіки” латинського архієпископа. Він сумлінно здійснював свої обов’язки, намагався поліпшити стан церковного життя у парафіях, допомагав наверненню покатоличених українців. Цьому сприяло зближення намісника з львівськими міщанами-українцями, що гуртувалися навколо православних церков. Я. Ґдашицький також заручився підтримкою польських шляхтичів – руського воєводи, галицького, снятинського і жидачівського старости Оттона з Ходча та коронного великого маршалка й львівського старости Станіслава з Ходча, які не могли вибачити латинському архієпископу позбавлення їх можливості впливати на призначення намісників. У 1526 р. намісник отримав навіть благословення київського митрополита Йосифа ІІІ (1522-1534), а в 1534 р. був усунений з посади. Наступного року Я. Ґдашицького позбавлено намісництва, залишено за ним лише прибутки монастиря св. Юрія. Після його усунення намісниками та архімандритами призначалися Яцько (Іакинф) Сікора (1534), Йосиф (піп Гошовський?) (9.04.1535) та Іакинф Клишко (1535-1539), однак свої функції вони виконували недовго (після призначення Макарія Тучапського, упродовж 1537-1539 рр., остаточно були усунені від всіх урядів у єпархії).

Переглядів: 2170
Слідкуйте за нашими новинами у соціальних мережах

facebookvkgoogletwitteryoutube
УПЦ КП
Єпархія
Архієрей
Новини
Публікації









Розробка та веб-дизайн:
[ Andriy_BURDYK ]™
у співпраці з ІТЦ "SP-Service"
Хостів сьогодні:  386
Хітів сьогодні:  1558

Хостів всього:  807445
Хітів всього:  6629602
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET