"Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї, Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо, на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога"
(апостол Павло (1Кор. 15, 33-34))
офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії
Радіо Град Лева  

Останні надходження

17 січня 2018  21:58
Роздуми у Надвечір’я Богоявлення
Із святом Господнього Богоявлення тісно пов’язане Велике або йорданське водосвяття, традиція якого сягає перших віків християнства. Взагалі Східна Церква має Мале і Велике освячення води. Мале освячення буває 1 (14) серпня, на свято Переполовення, на храмовий празник та інші. В Греції є давній звичай Малого освячення води щомісяця. Велике або Йорданське водосвяття буває тільки два рази на рік: в навечір’я і на свято Богоявленння Господнього...
15 січня 2018  20:39
Церковно-обрядові та народні звичаї Свят-Вечора та Різдва
Різдво Христове - це найкращий церковний празник всіх християн, зокрема українців у цілому світі. Хоч святкування починаються 24 грудня (6 січня), а закінчуються 6 січня (19 січня), найбільшу пошану мають обряди і звичаї Свят-Вечора в Навечір’я самого Різдва, деякі з яких сягають ще дохристиянських часів. Церемонійні звичаї, що виконуються на Свят-Вечір, приготовляють всю родину до гідного святкування таїнства Воплочення Божого Сина, яке завершується Службою Божою опівночі...
15 січня 2018  17:13
У день пам'яті свт. Василія Великого очільник єпархії відвідав Бродівське благочиння і звершив Літургію у Різдво-Богородичному храмі м. Броди
14 січня, у день свята Обрізання Господнього, пам'яті святителів Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, і Петра Могили, митрополита Київського і Галицького та всієї Русі, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій здійснив Архіпастирські відвідини Бродівського благочиння та звершив Божественну Літургію святителя Василія Великого у Різдво-Богородичному храмі м. Броди...
13 січня 2018  21:50
Напередодні неділі після Різдва Христового Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння у Покровському кафедральному соборі
13 січня, напередодні неділі 32-ої після П'ятдесятниці, після Різдва Христового, перед Богоявленням, Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
10 січня 2018  10:43
Поспішаймо зустрічати Різдво Господа нашого Ісуса Христа
Свята літургійного року – це наче велика духовна книга, яка практично вчить нас, як маємо любити Бога, прославляти та служити Йому, щоб спасти свою безсмертну душу. Вони поділяються на рухомі і нерухомі (по-старослов’янськи: подвижні і неподвижні), серед яких найголовніше місце займає свято Христового Рождества та Христового Воскресіння або Пасхи. Бо Христове Рождество – це початок, а Пасха – завершення відкуплення людського роду...
09 січня 2018  14:20
Престольне свято відзначила парафія Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе
8 січня, в день пам'яті Собору Пресвятої Богородиці, другий день Різдвяних свят, своє храмове свято відзначає парафія с. Великополе (Яворівського району) Львівсько-Сокальської єпархії...
08 січня 2018  23:38
У другий день свята Різдва Христового очільник єпархії очолив відправу Літургії у кафедральному соборі Різдва Христового м. Володимир-Волинський
8 січня, в день пам’яті Собору Пресвятої Богородиці, у другий День Різдва Христового, кафедральний собор Різдва Христового м.Володимир-Волинський, відзначив свій престольний празник...
08 січня 2018  16:55
Священики Львівської єпархії привітали пацієнтів військово-медичного госпіталю зі святом Різдва Христового
6 січня, напередодні свята Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, військовий священик і клірик Академічного храму ЛПБА протоієрей Іоан Гарат та військовий капелан і настоятель церкви Святого Іоана Хрестителя Василь Іванків відвідали військовослужбовців, що проходять лікування та реабілітацію у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону...
07 січня 2018  21:38
Увечері дня свята Різдва Христового Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив велику вечірню у Покровському кафедральному соборі
7 січня, в день свята Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, ввечері, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив велику вечірню у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
07 січня 2018  14:31
У день свята Різдва Христового Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію у Покровському кафедральному соборі
7 січня, в день свята Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію св. Василія Великого у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
06 січня 2018  22:21
Напередодні свята Різдва Христового Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив велике повечір'я та ранню в Покровському кафедральному соборі
6 січня, напередодні свята Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, ввечері, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив святкове всенічне бдіння - велике повечір'я та ранню, - в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
06 січня 2018  13:42
У навечір’я Різдва Христового митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію св. Іоана Золотоустого, а опісля вечірню з прославою у Покровському кафедральному соборі м. Львова
6 січня, в Навечір'я Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Різдвяний святвечір, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого, а потім вечірню з прославою Різдва Хриситового в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...

Пам’ять святих сорока мучеників, які в Севастійському озері мучились

21
березня
2012
--------
19:58

У 320 р. жорстокий Ліциній (308-323), що розділив владу з св. Констянтином, скинув маску лицемірства і розірвав стосунки з імператором-християнином. Він оприлюднив едикти, які були направлені проти християн, і розіслав у всі підвласні йому провінції магістратів, які були зобов’язані виконувати його накази. Згідно цих едиктів, ті, хто не бажав підкорятися, піддавались смерті у страшних муках.

Управитель Агриколай [1], призначений для Каппадокії і Малої Вірменії, був одним із самих відданих виконавців наказів про гоніння. Він закликав у Севастію, де знаходилась його резиденція, дванадцятий імператорський легіон, який носив назву Блискавичного (Legio XII fulminatа). Очолював його дукс Лисій. Сорок воїнів цього легіону, люди молоді, хоробрі і пошановані за свою службу, відмовились принести жертву імперським ідолам і оголосили себе християнами. Походили вони із різних країн, але були єдині, немов одна нова людина, вірою і любов’ю. Вони постали перед управителем один за одним, немов атлети, які проходили перепис в день поєдинку, і оголошували свої справжнє звання, кажучи: «Я — християнин!».

Агриколай спочатку намагався м’яко переконати воїнів, вихваляючи їх славні діяння і обіцяючи почесті і нагороди від імператора, якщо тільки вони підкоряться його повелінню. Святі відповіли йому вустами одного із них: «Якщо ми доблесно воювали, як ти говориш, за земного імператора, то ще з яким більшим запалом належить нам тепер вступати у бій заради любові Владики Вселеної. Бо для нас існує тільки одне життя — смерть за Христа!» Кинуті у в’язницю в очікуванні нового допиту мужні воїни благочестя на колінах молили Господа зберегти їх в істинній вірі і зміцнити у бою. Того ж самого часу, як вони проводили ніч у співі псалмів, їм з’явився Христос і сказав: «Ви поклали добрий початок, але вінець буде дарований лише тому, хто до кінця перетерпить!»

Наступного ранку управитель знову наказав привести їх до себе і відновив улесливі вмовляння. Тоді один із святих мучеників, Кандид, відкрито викрив його удавану м’якість і цим викликав гнів у тирана. Будучи безсилим проти християн, оскільки їх воєначальник, дукс Лисій, ще не засудив їх, Агриколай наказав знову їх посадити у в’язницю.

Коли минуло сім днів у Севастію прибув Лисій, і мучеників привели до нього. На шляху Киріон підбадьорював побратимів, кажучи: «У нас три вороги: диявол, Лисій і правитель. Що вони можуть проти нас, сорока воїнів Христових?» Коли Лисій побачив, що вони дуже тверді і рішучі, він наказав іншим воїнам вибити їм зуби ударами каміння. Але, як тільки вони приступили до виконання наказів, як миттєво стали сліпими божественною силою і, будучи в замішанні, помилково били один одного. Лисій, гнівом будучи охоплений, схватив камінь і хотів його кинути в святих, але камінь вцілив в Агриколая, тяжко ранячи управителя. Святі провели ніч у в’язниці, очікуючи рішення про наступні муки.

Закликавши на допомогу все своє нечестиве уявлення, управитель наказав кинути святих голими у замерзле озеро, яке знаходилось неподалік від міста, щоб вони загинули в жахливих муках, спричинених холодом. Бажаючи посилити знущання, він придумав поставити перед ним, у якості останньої спокуси, засіб визволення від мук: наказав розпалити на березі баню, щоб той, хто залишить поле битви, переможений суворістю холоду, знайшов там утіху.

Мученики, вислухавши вирок, кинулись, випереджаючи один одного. Роздягалися зі словами: «Знімаючи цей одяг, позбудемося і старої людини! Позаяк колись із-за лукавства змія ми зодягнулись у шкіряні ризи, сьогодні їх позбудемось, щоб придбати рай, втрачений нами! Що віддати Господу за те, що Він перетерпів заради нашого спасіння? Тоді воїни роздягнули Його до гола — так само і ми зараз скинемо наш одяг, щоб весь воїнський чин отримав прощення! Суровим є холод — але солодким рай! Проявимо ж терпіння на короткий час, щоб зігрітися на лоні Авраамовому! Придбаймо вічну радість ціною короткою ночі мук! Так чи інакше, але цьому тліючому тілу належить померти, — виберемо ж тепер вільну смерть, щоб жити вічно! Прийми, Господи, цю жертву всепалення, яку знищить холод, а не вогонь!»[2]

Так один одного підбадьорюючи, сорок святих як один вступили на лід, нічим не будучи зв’язаними, окрім власної волі. Всю ніч вони терпіли крижане дихання вітру, особливо жорстокого у цьому краї, молячись Господу, щоб вони, як усі сорок вступили в цю битву, так і вийшли б із неї всі сорок з перемогою, не втративши нікого із цього священного числа — символа повноти. Ніч тривала, їх тіла стали замерзати, а кров — затримувати свій рух, завдаючи їм нестерпної сердечної болі. Один із них, переможений стражданнями, покинув озеро і побіг до розтопленої бані. Однак різниця у температурі була настільки великою, що він помер майже відразу, позбувшись переможного вінця.

Тридцять дев’ять воїнів, будучи зажуреними втратою соратника, посилили молитви — зненацька велике світло засяяло в небі і зупинилось над озером, зігріваючи святих мучеників, а Ангели зійшли, щоб покласти на їх голови тридцять дев’ять сяючих вінців. Бачачи таке чудо, один із вартових, на ім’я Аглаiй, який грівся біля бані, миттєво просвітився вірою. Побачивши, що ще один сороковий вінець залишається висіти у повітрі, він зрозумів: це знак того, що хтось міг би поповноти число вибраних. Аглаiй розбудив побратимів по зброї. Кинув їм свій одяг і швидко побіг на лід, щоб приєднатися до мучеників, взиваючи: «Я теж християнин!»

Коли наступного ранку Агриколай отримав інформацію про те, що сталося, то наказав вийняти святих із озера і позбавити їх життя, перебивши голінки, а потім кинути їхні тіла у вогонь, щоб і сліду не залишилось від славного подвигу. Коли мучеників волокли до останньої тортури, то вони співали: «Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю» (Пс. 65, 12). Кати, виконавши наказ, погрузили тіла святих на колісницю, щоб везти на всеспалення. Тут вони помітили, що один, наймолодший із них, Мелітон, ще живий, і залишили його з надією, що він таки зречеться від християнської віри. Але мати мученика, яка була присутньою при страті, взяла свого сина і сама поклала на колісницю разом з тілами інших, кажучи: «Не будь позбавленим вінця, мій дорогий сину, приєднайся до побратимів, щоб насолоджуватись тим вічним світлом, який розвіє мою скорботу». Без єдиної сльозинки, з радістю на обличчі вона супроводжувала колісницю до самого вогнища.

Виконуючи наказ управителя, воїни розвіяли прах мучеників і кинули їх кістки в річку. Через три дні святі з’явились у видінні єпископу Севастійському Петру[3] і вказали йому на місці в річці, де покоїлись їх останки, звідки вони були вийняті християнами для поклоніння. Згодом часточки мощів сорока мучеників поширились по багатьох місцях і їх шанування зростало, перш за все дякуючи родині св. Василія Великого, який дуже шанував їх пам’ять[4].

У ніч перед їх мученицькою кончиною, святі продиктували «Заповіт» юному рабу Євноїку, який був свідком їх подвигів і зумів заховатися від тих, хто його переслідував. Воно написане у вигляді заповіту. Євноїк передав цей дивний текст наступним поколінням і взяв на себе турботу про святилище, де було покладено мощі святих. Саме у «Заповіті» можна знайти імена сорока мучеників: Акакій, Аєтій, Ангій, Афанасій, Валент, Валерій, Вивіан, Дометіан, Домн, Єкдик, Євноїк, Євтихій, Гаій, Горгоній і інший з таким же ім’ям, Ілія, Іліан, Іраклій, Ісихій, Іоан, Кандид, (або Клавдій), Кирил, Киріон, Ксанфій, (Леонтій), Лисимах, Мелетій, Мелітон, Миколай, Олександр, Приск, Сакердон, Северіан, Сисиній, Смарагд, Феодул, Феофіл, Филиктимон, Флавій, Худіон. Один із них отримав поразку, і Аглаій-воїн зайняв його місце, щоб заповнити священне число. Цей список має незначні відмінності в різноманітних редакціях «Страждань».

Примітки:

[1] Агриколай і Лисій, разом або окремо, зустрічаються в «Стражданнях» св. Євстратія Аравкійського і з ним постраждалих [13 грудня], св. Ієрона [7 листопада], 45 мучеників Нікопольських [10 липня], свв. Зиновія і Зиновії [30 жовтня], свв. Клавдія і Астерія [29 жовтня], Аттика, Євдоксія [2 листопада] та ін..

[2] Св. Василій Великий. Похвала сорока мученикам Севастійським. 6, PG 31, 517.

[3] Мова йде про Петра І, якого необхідно відрізняти від брата св.св. Василія Великого і Григорія Нисського, пам’ять якого святкується 9 січня.

[4] Св. Ємилія, мати св. Василія, збудувала першу церкву в ім’я Сорока мучеників і посвятила їм свій монастир, яким керувала св. Макрина [19 липня]. Св. Василій і його брат, св. Григорій Нисський, виголосили на їх честь безсмертні проповіді.

З книги «Жития святых, составленные на Святой Горе Афон. Синаксарь. Март-Апрель. Том 4. Автор-составитель иеромонах Макарий Симонопетрский. Москва 2011. — ст. 99-104»
переклад з російської Артем Лебединський,
спеціально для "Град Лева"
Переглядів: 2279
Слідкуйте за нашими новинами у соціальних мережах

facebookvkgoogletwitteryoutube
УПЦ КП
Єпархія
Архієрей
Новини
Публікації









Розробка та веб-дизайн:
[ Andriy_BURDYK ]™
у співпраці з ІТЦ "SP-Service"
Хостів сьогодні:  386
Хітів сьогодні:  1429

Хостів всього:  854087
Хітів всього:  6910184
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET