"Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї, Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо, на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога"
(апостол Павло (1Кор. 15, 33-34))
офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії
Радіо Град Лева

Останні надходження

18 лютого 2018  21:16
Увечері Прощеної неділі Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив велику вечірню з чином прощення в Покровському кафедральному соборі
18 лютого в неділю сиропусну, Прощену, ввечері, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив велику вечірню з чином прощення у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
18 лютого 2018  14:47
Постові роздуми. Про гордість
Ось і почався цей святий час Великого посту. Це той час коли ми маємо зібрати собі скарби – скарби для душі нашої, такі скарби, котрі не бояться ані злодія, ані вогню, такі скарби які ми можемо забрати з собою на той світ і показати Господу на Його Страшному Суді...
18 лютого 2018  14:20
Мандрівка до Світлого Христового Воскресіння
Великий піст є найважливішим періодом очищення, за допомогою якого християнин може духовно зростати та змінюватись, відкриваючи своє серце для Любові Божої. Саме цей час нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі. Піст був встановлений Богом ще в Раю...
18 лютого 2018  13:01
У неділю сиропусну Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Літургію у Покровському соборі
18 лютого в неділю сиропусну, Прощенну, день згадування Адамового вигнання, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
17 лютого 2018  19:29
Напередодні неділі сиропусної Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння у Покровському кафедральному соборі
17 лютого напердодні неділі сиропусної, Прощеної, останньої підготовчої неділі перед Святою Чотиридесятницею, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив всенічне бдіння у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
17 лютого 2018  18:20
Проповідь на неділю сиропусну, прощену. Спомин Адамового вигнання з раю
Сиропусна неділя є останньою неділею в приготуванні до Великого Посту. Сьогоднішнє євангельське слово узагальнює усі духовні поради щодо очищення своєї душі. Основною метою посту є переміна людини, перемога добра над злом. Для того, щоб людина осягнула Царство небесне, вона повинна звільнитися від усіх перешкод на цій нелегкій дорозі життя...
15 лютого 2018  15:28
Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Чин похорону Ніни Василівни Юхновської
14 лютого відбулось поховання дружини Героя України, академіка Ігоря Рафаїловича Юхновського - Ніни Василівни Юхновської, яка спочила 12 лютого 2018 року на 91-му році життя. Разом вони прожили 70 років...
15 лютого 2018  13:38
Проректор ЛПБА провів духовну зустріч на тему: "Що означає любити?"
14 лютого у приміщенні Першої львівської медіатеці (вул. Мулярська, 2а) відбулась духовно-просвітницька зустріч для містян на тему: "Що означає любити"...
15 лютого 2018  12:14
У день свята Стрітення Господнього Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію у Покровському кафедральному соборі
15 лютого в день свята Стрітення Господнього, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
14 лютого 2018  22:31
Напередодні свята Стрітення Господнього Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння у Покровському кафедральному соборі
14 лютого напередодні свята Стрітення Господнього, Високопреосвященнний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив всенічне бдіння у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
14 лютого 2018  22:09
Проповідь у день свята Стрітення Господа нашого Ісуса Христа
Сьогодні ми святкуємо свято Стрітення Господнього. Ця подія завершує розповідь євангельську про народження Ісуса Христа. Сама назва свята Стрітення, тобто зустріч, спонукає нас про те, що наші духовні старання мають бути направленні до однієї мети – зустріти Бога у своєму житті та бути з ним...
13 лютого 2018  22:59
Ієрей Артемій Бабленюк взяв участь в урочистостях з нагоди престольного свята храму Трьох Святителів ЧНУ імені Юрія Федьковича
12 лютого Свята Православна Церква вшановує пам’ять трьох великих вселенських учителів і святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого, яких у християнському світі прийнято вважати світилами філософської та богословської наук. З нагоди Актового дня ЧНУ імені Юрія Федьковича, в університетському храмі Трьох Святителів, було звершено уставні богослужіння...

Проповідь на неділю 25-ту після Святої П’ятидесятниці

24
листопада
2017
--------
23:18
«І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само» (Лк.10,25-37).
«Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф.22:39).
У сучасному житті важко жити самостійно. Ми потребуємо когось, хто б, нам допомагав. Господь в різних ситуаціях поєднує людей і, деколи, виходить так, що через наші немочі і потреби чужі та незнайомі люди для нас стають близькими. 
У двох заповідях любові описана дорога до вічного життя, вони є нашим дороговказом, тут, на землі. З любові світ повстав, і  в любові світ утримується. А що ж таке любов? Любов – це самопожертва заради спільного добра. Коли ми любимо інших, - то зростаємо в любові, наповнюємося нею. Цю любов ми можемо виявляти ділами милосердя і непотрібно очікувати віддяки. 
Ісус Христос каже нам: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін.13, 34-35). На прикладі Каїна, коли він убив свого брата Авеля, Господь сказав: «що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі» (Бут.4:10). Розуміємо, що він вчинив злобне діло, не любив ближнього.
Сьогодні зі Святого Євангелія, ми слухаємо притчу про милосердного самарянина, яка навчає нас любові: до Бога і ближнього. На прикладі цього доброго самарянина пояснено значення слова «ближній». З початку історії спричиняють зло людині – грабують, б’ють, а потім священик і левит ніби нічого злого й не роблять, але і не надають допомоги потребуючій побитій людині, хоча могли б це зробити і повинні були, оскільки це був їхній ближній. І що ми бачимо? Зневажений юдеями змилосердився на пораненим і не звертав уваги, що цей поранений єврей.
Яке важке становище у цієї пораненої людини, яка лежала і ледве дихала. Для нас це очевидно, що ніхто б не міг бути байдужим побачивши людину в такому нещасті, але це далеко не так. Бачимо ідуть цією дорогою три людини. Всі троє служать Богу, але лише один зупинився, а двоє пройшли мимо. Яскраво описано, що священик просто пройшов повз: він повинен був допомогти пораненому, а він навіть і не глянув на нього, йому не було справи до людської потреби. Священик був людина забезпечена, але нажаль він нічого не навчився з молитви Богові, оскільки Бог – любов. Пізніше, прийшов левит, чоловік сильний в писанні, але незнаючий Бога. Він підійшов, глянув на помираючого, і пішов собі геть. Як так можна? Вони обоє побачили страждання людини, яка стікає кров’ю і байдужо пройшли. І хто це зробив? Ті, які найбільше знали закон любові до Бога і до ближнього?  Звернімо увагу, на третю людину, яка пройшла, - добрий самарянин. Він в очах юдеїв був зневажений в самому своєму бутті: не через те, що він був поганим, чи ще якісь недоліки, а за те, що він просто був самарянином – відкинутим. Ізраїльтяни дивилися на самарян із великою гординею. Для них ці люди були грішниками і біснуватими. Одного разу юдеї з ненавистю промовили до Ісуса Христа: «чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?» (Ін. 8:48). Це була велика зневага. Що ми бачимо? Зневажена людина змилосердилася над пораненим і не звертала уваги, що цей поранений – єврей. Ця людина знала, що таке бути знедоленою, самотньою. Він схилився над пораненим, зробив все, що міг для полегшення його мук: перев’язав його рани, полив його оливою і вином, посадив на свого осла, привіз знедоленого до гостиниці, - і все це він зробив за власний рахунок. Він не тільки заплатив коштами за готельний догляд, але й приділив увагу, свій час, турботу, він віддав своє серце. Закінчивши цю притчу, Спаситель питає: «Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?»(Лк.10:36). Законовчитель сказав «того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само» (Лк.10: 37).
Християнине! Говорить на цю притчу Іоан Золотоустий, - хоч би ти утрумивувався від їжі і замість ліжка спав на землі, хоч би ти їв попіл і завжди плакав, - не зважаючи на це ти нічого важливого не робиш коли не дбаєш про корисне для ближнього. Усі ми є дітьми нашого люблячого батька. Запам’ятаймо, дорогі брати і сестри, хто б не потребував нашої допомоги, нашим християнським обов’язком є допомогти ближньому. Нехай любов до ближнього знайде місце в наших серцях, щоб ніяка холодна байдужість, ненависть і заздрість нас не затемнила. 
Сьогодні, ми, дорогі брати і сестри, молимось на Божественній літургії: слухаємо слово Боже про любов, про милосердя. Коли вийдемо з храму, ми зустрінемо багато людей, поставмо перед собою запитання: як ми поступимо? Як священик, чи як левит. Дуже важливо зберегти в серці це зерно розуміння та любові. Вийшовши з храму, розмірковуймо, як потрібно поводити себе з ближнім, щоб часом ніякі хвилі зла нас не захопили, як цього священика і левита. Ця притча вчить нас ставитись один до одного з любов’ю. Але, насамперед, відкрити свої очі до потребуючих людей, бо інколи, ми настільки затемнені суєтою світу, що не бачимо більше нічого, а можливо наша допомога могла б врятувати комусь життя.
Отже, дорогі брати і сестри, потрібно для себе зробити певні висновки, не завжди достатньо для себе знати Священне Писання, слухати його, читати його вдома, - якщо не буде у вашому серці любові і милосердя, маємо плекати любов кожного дня. Ми, іноді, знаємо закон, його проповідуємо, слухаємо Слово Боже в храмі, але, чи приносить воно нам користь? Із притчі бачимо, що священик був гордим слухачем, а не виконавцем, він знав Святе Письмо, але не мав любові. Левит, який прислуговував у Єруслимському храмі, слухав проповіді. Але не мав любові у серці. Так і ми деколи поступаємо. Ми приходимо у храм, молимось, слухаємо проповідь, але готові когось осудити за поганий вчинок, хоча й самі так робимо. Ми повинні любити одне одного так, як вчив нас наш Люблячий Батько. Ніякої зависті, ворожнечі не повинно панувати між нами. Маємо бути опорою одне для одного у всьому, крім грішної справи. Апостол Павло каже: «Увесь бо закон міститься в одній заповіді «Люби ближнього твого, як самого себе»(Мф.22:39) «Коли ж ви один одного гризете i з’їдаєте, стережiться, щоб не знищили ви один одного!» (Гал. 5:15). А в посланні  до Єфесян чуємо: "Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гiдно звання, до якого ви покликанi, з усякою смиренномудрiстю й лагiднiстю та довготерпiн­ням, терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберiгати єднiсть духу в союзi миру. "Еф.4,1-3). Ми повинні завжди виконувати волю Божу, будь-яка зустріч у нашому житті є невипадковою, Бог хоче нам щось нею хоче показати, чогось навчити. Якщо ж мить замість добра виявляємо байдужість та зло, тоді автоматично переходимо на бік зла. Богослови зазначають, що байдужість до ближнього є найбільшим гріхом проти любові. 
Згадаймо, скільки на нашому життєвому шляху було людей із протягнутими руками, а ми пройшли осторонь, а це був сам Ісус Христос, який в образі нужденної людини потребував нашої допомоги. На Суді Божому буде сказано так: «прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене»(Мф.25, 34-36).
Звернімо також увагу, дорогі брати і сестри, на законовчителя, який розпочинає сьогоднішню розповідь про самарянина. Він звертається з питанням: «а хто мій ближній?»(Лев.10:29). Однак, це запитання є підступним і нещирим. Він, неначе питає, хто може бути корисним для мене. Божі заповіді навчають нас про готовність самостійно виявити милосердя та добро, першим подавати руку допомоги тому, хто тебе й не просив.
Бог створив всіх з любов’ю і любить всіх людей. «Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого (Іо.15:15), - Христос страждав і вмер для всіх, щоб ми були учасниками Царства Небесного. «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грiшниками»(Рим.5:8). Тож, як правдиві християни, маємо любити і допомагати всім, кого зустрічаємо в житті, у кожному знайти потребуючого, тому що в кожній людині живе Бог. Преподобрий Варлаам Хутинський говорив: «будьте завжди лагідні і до всіх ставтесь з любов’ю, - ця чеснота початок і корінь всякого добра».
Пам’ятаймо, хто б не був на тій нашій дорозі: рідні чи чужі, вороги чи друзі, ми повинні завжди допомогти людині, виявити до неї своє милосердя, дати руку допомоги. Прикладом великої любові є Ісус Христос, який віддав своє життя щоб ми жили. «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх»(Ін.15:13). Тож молімось до Господа, щоб Він допоміг нам бути подібними до милосердного самарянина по відношенню до всіх людей.
Священик Володимир Ведміцький,
24 листопада 2017 року.
Переглядів: 366
Слідкуйте за нашими новинами у соціальних мережах

facebookvkgoogletwitteryoutube
УПЦ КП
Єпархія
Архієрей
Новини
Публікації









Розробка та веб-дизайн:
[ Andriy_BURDYK ]™
у співпраці з ІТЦ "SP-Service"
Хостів сьогодні:  491
Хітів сьогодні:  2897

Хостів всього:  878451
Хітів всього:  7088530
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET