"Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї, Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо, на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога"
(апостол Павло (1Кор. 15, 33-34))
офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії
Радіо Град Лева

Останні надходження

18 листопада 2017  21:09
Напередодні неділі 24-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі
18 листопада напередодні неділі 24-ої після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, звершив всенічне бдіння в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
18 листопада 2017  12:34
Журнал "Церковні дзвони" відзначив 15-річчя з часу виходу першого номеру
У жовтні 2002 року був виданий перший номер журналу «Церковні дзвони». Журнал видається з благословення Високопреосвященного Димитрія, Митрополита Львівського і Сокальського. У 2017 році журналу виповнилось п'ятнадцять років. З цієї нагоди, Головний редактор журналу протоієрей Володимир Бачинський, звернувся до читачів з вітальним словом...
17 листопада 2017  21:50
Проповідь на неділю 24-ту після Святої П’ятидесятниці
Сьогоднішнє євангельське читання нам описує історію, коли з Ісусом зустрілось одночасно багато потребуючих людей. Особливо, звернімо увагу, на начальника синагоги, у якого була вмираюча дванадцятирічна дочка, а також на жінку, яка прожила дванадцять років у боротьбі з важкою хворобою. «Мені дуже потрібно», - кожний із них казав тому, що кожен вважав, що його потреба є найважливішою...
17 листопада 2017  20:29
"Святий хрест - вічно живий символ безкінечної Божої любові до нас" - ієрей Артемій Бабленюк під час лекції із богослів'я на Львівських братських студіях
17 листопада в Залі засідань Львівського єпархіального управління відбулася чергова лекція із богослів'я в рамках Львівських братських студій, що діють при Покровському кафедральному соборі м. Львова...
15 листопада 2017  12:29
Студенти ЛПБА взяли участь в екуменічній конференції
11 листопада в стінах Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, відбулась екуменічна конференція, присвячена 500-літтю Реформації, яку організувало Товариство “Еффата...
14 листопада 2017  20:31
Парафія безсрібників Косми та Даміана с. Гійче Жовківського благочиння відзначила престольне свято парафіяльного храму
14 листопада Свята Православна Церква вшановує пам'ять безсрібників i чудотворцiв Косми та Дамiана Асiйських i матерi їхньої преподобної Феодотiї...
13 листопада 2017  16:19
Проповідь ієрея Володимира Ведміцького на день пам’яті святих безcрібників і чудотворців Косми та Даміана Асійських і матері їхньої преподобної Феодотії (ІІІ)
«Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним»(Лк.11:34). Людина складається із тіла та душі, основною ж є душа. Господь каже, що тіло – це храм для душі. «Якщо око твоє світле, то і тіло твоє чисте», - чим наповнена душа, тим наповнене і наше тіло. Якщо ми живемо переживаннями, заздрістю, ненавистю,- затемнюємо все і не даємо, щоб світло проходило крізь нас, живемо в темряві...
11 листопада 2017  21:40
У неділю 23-ту після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив Божественну Літургію в Покровському кафедральному соборі
12 листопада в неділю 23-ту після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
11 листопада 2017  21:14
Напередодні неділі 23-ої після П'ятидесятниці Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння в Покровському кафедральному соборі
11 листопада напередодні неділі 23-ої після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, звершив всенічне бдіння в кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова...
11 листопада 2017  11:34
Проповідь ієрея Володимира Ведміцького на неділю 23-тю після Святої П’ятидесятниці
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про зцілення чоловіка одержимого легіоном бісів. Коли Ісус вступив на Гадаринську землю, зустрів його біснуватий чоловік і почав сильно кричати: «що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!»...
10 листопада 2017  23:49
У день пам'яті великомучениці Параскеви-П'ятниці очільник єпархії звершив Літургію у П'ятницькому храмі на Підзамче
10 листопада у день пам'яті великомучениці Параскеви-П'ятниці, з нагоди престольного свята, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, відвідав і звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого у П'ятницькому храмі на Підзамче...
10 листопада 2017  23:37
Проректор ЛПБА взяв участь у святкуванні актового дня Дніпровської духовної семінарії
9 листопада в день пам'яті преподобного Нестора Літописця, Києво-Печерського, Дніпровська духовна семінарія відзначає свій актовий день...

Роздуми ієрея Олексія Саківа про християнський погляд на молитву

08
листопада
2017
--------
10:03
В сумних, нещасних випадках нашого життя відчуваємо потребу знайти когось, перед ким би могли вилити свою душу, кому б могли пожалітися і таким чином полегшити тягар, який тисне нашу душу і серце. І ми люди, дуже часто приходимо до інших людей, просимо їх, радимось з ними і при цьому всьому забуваємо про найкращого, найсильнішого нашого утішителя, забуваємо нашого люблячого отця, який так багато разів запрошує нас шукати поради у Нього: «Що попросите в Отця Мого в ім’я Моє, дасть вам» (Ін. 16:23)
Свою розраду, мир і спокій у душі ми можемо знайти тільки, коли прийдемо за допомогою до Господа. Але чи всі ті прохання людей вислухані Господом?  Чому після слів Ісуса Христа до своїх учнів: «Що попросите в Отця Мого в ім’я Моє, дасть вам», після цієї обіцянки, тільки на такій малій частині людей ці слова сповнилися? Як багато є таких, що просять, а як мало буває вислуханих. Як багато стукає до воріт Царства Божого, а вони можливо і ніколи їм і не відчиняться. Як багато шукає дороги вічного щастя, а знаходить бездну вічної погибелі.
Чи причина цього в нас самих чи у Богові? Якщо Бог є причиною, то виходить, що Він не може, або не хоче нас вислухати. Але хіба Той, який створив світ не може нас вислухати? Чи Той який словом своїм всемогутнім створив пекло для проклятих, не мав би сили створити нам ворота раю? Чи Той який є дорогою життя і світлом, не в силі освітити дорогу нашого життя? 
А може Бог не хоче нас вислухати? О, ні, і ще раз ні! Кому така страшна гадка спаде, нехай подивиться на Хрест святий, нехай гляне на розп’ятого Спасителя, і побачить там безмежну любов, яка промовляє до всіх краще за будь-які слова. 
Бог хоче нас вислухати, хоче нашої молитви. Отже яка причина того, що наші молитви бувають не почуті? А причина – в нас самих, ми самі винні в тому, що відходимо не вислухані.
Правда полягає в тому, що люди моляться, але як моляться? Чи молитву нашу можна назвати молитвою? А якщо нас хтось би так просив, як ми просимо нашого Господа, чи вислухали б ми його? Не до таких молитов заохочує нас Христос, бо на наших молитвах сповнюються слова святого апостола Якова: «просити будете, а не вислухаю вас» і пророка Єзикиїля: «а як простягнете руки свої до мене, відверну очі свої». Тож поки маємо час  ми повинні навчитися молитви так, щоб нас міг і хотів вислухати Всевишній. Коли ми відкриємо сторінки Святого Євангелія то побачимо слова апостола Матвія: «коли молитесь не будьте як ті лицеміри, що люблять у божницях і на рогах вулиць стоячи молитися, щоб показатися людям. Істинно говорю вам, вони дістануть свою нагороду» (Мт. 6:5). Ось і перша головна умова для молитви, яку зазвичай порушують люди. Не для людей повинна бути наша молитва, а для Бога. Не людської похвали ми повинні очікувати від молитви, а Божої. Бо яка користь з такої молитви тоді? Люди не можуть зазирнути в серце іншої людини та хвалять таку молитву, але чи Бог похвалить, чи вислухає її? Чи людська похвала може нас спасти, чи може прихилити до нас Господнє милосердя? 
Читаймо далі Святе Писання і знайдемо у притчі про митаря і фарисея такі слова: «кажу вам той митар відійшов у свій дім більше виправданий, від того фарисея, бо всякий, хто підноситься принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 18:14). То друга умова правдивої молитви. Багато з нас молиться так, немов би не вони Бога просять, але Богові ласку роблять, що моляться. Не визнають у молитві своїх незліченних гріхів, а радше пишаються своїми добрими вчинками. Тіло смиренно стоїть - а душа горда, коліна схилені - а злі звички і пристрасті не подолано, побожно складені руки - а думки готові на страшні вчинки.
Скільки б разів ми не приходили до храму ми повинні мати перед очима образ розкаяного митаря. Нам необхідно схилитися думкою перед Спасителем нашим та заховати в своєму серці Його назавжди. Перед ним ми зобов’язані визнавати нашу нужду і потреби, наші проступки та гріхи. Всі інші думки відкидаймо від себе. А що ж робиться насправді в наших думках? Про що ми думаємо коли зносимо моління до Господа? Одні думають про забави, другі про вбрання, треті про родину, а четверті про роботу і дуже є мало тих, які справді думають про те, що необхідно при молитві.
Багато скаже: що я не раз хочу зібрати усі свої думки вкупі, зосередитись, відкинути лихі наміри, всі клопоти, всі думки житейські, але мені не завжди це вдається. Це нехай нас не лякає. Намагаймося викликати у нашій душі правдивий жаль, і такий жаль за словами блаженного Августина, буде нам за найкращу, найпалкішу молитву.
Але чи достатньо нам, щоб наша молитва була полум’яною, смиренною і щирою? Крім цього вона повинна виливатися з віри і бути отриманою від живої віри. Христос говорить про таку молитву: «все чого в молитві попросите, вірте, що отримаєте і станеться вам» (Мк.11:24). Коли прокажений кликав до Спасителя: «Господи, коли хочеш, можеш мене очистити», - і відповів йому Ісус: «Хочу, очистися. І зараз очистилась його проказа» (Мт. 8:2-3). 
Цим і багатьма іншими прикладами і словами показав нам Спаситель, скільки то сила віри може зробити. Якщо хочемо, щоб і до нас Христос такими словами промовив, ми повинні вірити, і тоді отримаємо плоди нашої віри. Бо так само як віра без діл мертва, так само і молитва без живої віри ні на що не годиться. Нехай хтось ціле життя своє провів в молитвах, нехай дотримувався усіх постів, нехай роздав весь свій статок ближнім, а сам став рабом іншим - коли не має живої віри, його подвиги ніщо. Бо віра отримана молитвою - то найдорогоцінніша перлина, коли ми її маємо - то зовсім не бідні,  хоч і бідно в нас у домі, бо в грудях наших живе неоціненний скарб, який не придбати за всі статки на землі. Якщо віру маємо нічого нам не зроблять нещастя цього світу, бо ми в серці своєму носимо золотий ключ до Царства Небесного, бо ми криємо те чарівне слово, яке лиш варто мовити, і всі небесні сили вийдуть нам на зустріч і проведуть нас на престіл вічної слави.
Щира і правдива молитва – це плід такої віри. Як по плодах пізнаємо дерева, так і по молитві можемо судити про віру людини і чи вона дійсно може називатися християнином. Нехай ніхто не думає, що однієї щирої молитва вистачить. Ні, не один раз, а щоденно отримуємо з щедрої руки Божої незчисленні ласки, щоденно потребуємо їх без них ми порох, то ж і щоденно ми повинні їх просити. Щоденно, щохвилини ображаємо ми Бога, тож і щохвилини повинні просити прощення. Щоб наша молитва в житті була вислухана, не повинна вона закінчуватися на молитві ранній та вечірній, але завжди на роботі чи в дорозі повинні бути душею з Богом, в молитовному настрої. Ми повинні намагатися наші справи, наші вчинки змінити на молитву: «чи отже їсте, чи п’єте, чи що інше робите, робіть все на славу Божу» (1 Кор. 10: 31), - каже апостол Павло. Нехай кожна наша справа нічого іншого немає на меті, як прославлення Бога. Кожна хвилина нашого життя нехай буде гімном в честь Бога.
Наслідком молитви є те, що ми перебуваємо з Богом: а хто з Богом той далекий від супротивника. Молитва є охоронною вартою цнотливості, добрий напрямок дратівливості, приборкання чванливості, очищаючий засіб від злопам’ятства, винищення заздрості, знищення неправди, виправлення нечестя. «Молитва є фортецею тіла, - говорить святий Григорій Ниський, - достаток у домі, благоустрій у місті, могутність царств, переможний пам’ятник на полі битви, безпека під час миру, зібрання роз’єднаних, постійна сукупність тих, що з’єдналися.  Молитва є печаттю дівства, вірністю шлюбу, зброєю мандрівникам, охоронцем тим що сплять, родючість землеробам та спасіння тим які плавають. Молитва – захисниця підсудним, визволення в’язнів, заспокоєння струджених,  підбадьорення скорботних, задоволення тим які радіють, утіха тим що плачуть, вінець тим які вступають в шлюб, урочистість в день народження, похоронна пелена в день смерті. Молитва – співбесіда з Богом, споглядання невидимого, беззаперечна впевненість у бажаному, рівність у честі з ангелами, успіх у добрі, скинення зла, виправлення тих які грішать, втіха сьогоденням, здійснення майбутнього. Молитва для пророка Йони зробила кита житлом, Єзекиїля з врат смерті повернула до життя, трьом юнакам «полум’я обернула в дух росяний» (Дан. 3,50), а ізраїльтянам спорудила пам’ятник перемоги над амаликитянами. Молитва міцний інструмент у боротьбі із злом і пристрастями, молитва прямий вихід на Бога». 
Можливо є такі люди, які всі вимоги правдивої та щирої молитви виконує, та проте їх молитви не вислухані. Це найщасливіші з щасливих. Нехай вони Всевишньому палку подяку складають. Часто Бог вислуховує прохання злих та безбожних людей, але на їхню власну погибель. Скільки людей безперестанно просить слави, маєтків, почестей, і справді як багато з них це отримує, але отримує ці всі блага лише тут на землі, використовує їх не за призначенням, а лише для свого власного блага, при цьому забуваючи про того хто їй це дав, а після смерті чекає на таких кара вічна. І водночас скільки людей чесних, побожних молиться про різні добродійства, а Бог їх наче не чує, замість розкошів, багатства, слави вкладає на їхні плечі важкий хрест. Але ще раз повторюсь, що такі найщасливіші з людей.
Ми просимо, щоб Всевишній зменшив нашу убогість, але забуваємо, що може з достатком ми б зубожіли в душі, забуваємо що чим більше ми б мали статків, тим менше в нас би залишалось чеснот. Просимо слави та достоїнств – а тоді може б гордість підняла свою голову і наша покора б згинула. Просимо здоров’я, але власне може бути коли ми отримаємо те довгоочікуване здоров’я тіла, ми можемо втратити здоров’я нашої душі.  Може статися таке, що ті дні здоров’я яких ми просимо в Господа, стануть нам днями нашої погибелі. Ми повинні зрозуміти, що Господь краще знає, що потрібно людині, хоч і наш розум відмовляється розуміти це, але все одно згодом ми побачимо, що все що з нами трапляється в цьому житті для нашої користі.
Тому ми повинні молитися в дусі святої Євангелії. Ми повинні молитися полум’яно з глибини нашої душі, молитися з вірою, молитися в першу чергу про спасіння нашої душі, за перебування в добрі аж до смерті, словом молитися за справи вічні. Щоб бути вислуханими Богом передусім стараймося в наших молитвах мати непохитну довіру до Бога, що Він дасть нам більше, ніж ми просимо, ніж наш слабкий розум це може осягнути. Така молитва буде вислухана і на нас сповняться слова Спасителя: що попросите в Моє ім’я в Отця мого небесного – те дасть вам. 
Священик Олексій Саків,
7 листопада 2017 року.
Переглядів: 403
Слідкуйте за нашими новинами у соціальних мережах

facebookvkgoogletwitteryoutube
УПЦ КП
Єпархія
Архієрей
Новини
Публікації









Розробка та веб-дизайн:
[ Andriy_BURDYK ]™
у співпраці з ІТЦ "SP-Service"
Хостів сьогодні:  263
Хітів сьогодні:  1168

Хостів всього:  808071
Хітів всього:  6633498
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET